| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Твоя молитва отче капелан
нам необхідна;
Твоя порада отче капелан,
нам як повітря;
Твоє Слово отче капелан,
Зцілює Нам душу;
Під поглядом очей Твоїх,
Ми клятву не порушим.
Під обстрілом на передовій,
коли буває важко,
Ми знаєм Отче, що ти з нами тут
І Тобі теж тяжко...
Наперстний Хрест твій, Отче
Нас береже і захищає
не на "броніки", а на Творця
в душі надію маєм...
Одну біду ти поясни Нам Отче,
чому навпроти?;
Ми бачимо такий же Хрест,
на бруствері в окопі?;
Молитву чуєм, капелан?
на слов'янській мові...
Чому ж немає поміж Нас,
Християнської любові?;
Чому вмирають тут і там
невиннії солдати?;
Чому марнується в сльозах,
згорьована бідою мати?
а батько відійшов
І не побачив сина,
заклякли в горі і нужді,
маленькі діти і сумна дружина...
Чому "жирують на крові",
чинуши і сатрапи,
а люд злиденний як у сні, не знає
як дітей нагодувати...
Молився довго капелан,
питаючи у Бога...
Де правда на Землі?
Де до миру дорога?...
І відповів Господь...
Дорогу знайдете в Собі,
долаючи гординю;
Шукайте воїнів - поводирів, єднайтеся!
як рідну матір бережіть державу, Україну.
16 вересня 2017 р.м.Кременчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750975
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.09.2017
Зима в Україні, зима,
Сніги, сніги...
А долі в народу нема,
Лиш розпач і сум навкруги...
Сніги, сніги, глибокії сніги...
Зневіра та зрада принижує нас
Душу вбиває і віру в добро,
Та "сотня небесна"нагадує Нам
В історії Нашій таке вже було.
Сніги, сніги глибокії сніги,
Війна, війна, кривавая війна.
Чому? чому!
Невже безталанний наш люд?
Та ні! Та ні!...
Чесноти Його, на прапорі нашім цвітуть.
Сніги....Сніги,глибокії сніги...
Війна...Війна, кривавая війна.
Згадаймо ті давні часи
В минулому побачим засторогу,
Візьмемо досвід праотців
В Єдності здобудем перемогу.
Сніги...сніги, глибокії сніги,
Війна...війна, кривавая війна.
Горить у каміні вогоь,
А біля ікони свіча
Молитва до Бога летить
Надія в душі не згаса.
Сніги...сніги...глибокії сніги,
Війна...війна...кривавая війна.
Єднаймося брати мої, єднаймося,
Бо вже була така біда у Нас,
Рабів до Раю не пускають,
Прокляття предків накличемо на Нас.
Зима в Україні зима, сніги...сніги...
29.01.2017 р.м.Кременчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744819
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2017
Ой, як важко помирати
Паном у постелі,
Щохвилинно смерть чекати,
Дивлячись у стелю.
Інша справа серед куль
Про Державу мрієш,
Приціл снайпер наведе,
Нічого не вдієш.
Я люблю лиш чесний бій,
Бо народивсь в козацтві,
Шабля, люлька, добрий кінь,
Ось і все що треба, Братці.
А ще треба захистити матір Україну
Від розлючених вовків,
Що "братами"звуться,
А стріляють в спину.
Не люблю кривавий бій,
Підлий і мерзенний,
Він під Іловайськом був
З "братиком"скаженним.
Лише Сліпак Василь і такі як Він,
Козаки по духу і честі,
Будуть прикладом для Нас
І у Бога в почесті.
Єднаймося, Брати мої! Та щоб добре знали!
Іван Мазепа дивиться на Нас,
Бо боїться старий Гетьман,
Щоб самі Себе знов не звоювали.
Не хвилюйся Батьку!
Самі себе не звоюєм!
Кістьми ляжем за Вкраїну
І Тебе почуєм.
Від старого до малого
І в містах і в селах,
Запанує Дух козацький
І Україна ще буде весела.
І тоді Ми сядемо за столи дубові,
Пом'янемо Всих Героїв України,
Козаків, стрільців, Гетьманів,
Лицарів пролитої крові.
І Тебе прославим Петре
За діла Твої славні,
А не зможеш, або зрадиш,
Прокляне Народ в останнє!
Віра є! Надія є!
І любов до Бога...
А без Неньки-України
Нам ні до порогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744450
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2017
Чорні хмари над селом,
Потоки каламутної води.
На серці камінь, бурелом
І передчуття Великої біди.
Вже третій рік іде війна,
Яка не оголошена війною,
Та тільки ,хто там побував
Вимірює її жахливою ціною.
Ціна її, то Матері сльоза,
І Батьків біль у серці, сивина на скроні,
За сином туга, воїном Ато,
Що вбитий, (як надія, перебува в полоні).
Під Іловайськом це було,
У Щасті, Маріуполі чи в Аеропорті,
Скрізь, де "русский мир "і"русская весна"
Відточували пазури і "кохти".
Щоб рвати Україну на шматки
І напиватись Її крові,
Пішла світ за очі Вона
Від "братика", що скаженіє в нелюбові.
А скаженіє на весь Світ,
Кусає Грузію, Абхазію і Україну,
Брехнею поливаючи Європу
Торує шлях до Власного загину.
Договори такому ні почому,
Бо совісті нама і честі,
На православному Хресті,
Христа розп'яв Він знову.
Не чути й голосу Кирила,
Чекав якого православний Світ,
Та замість твердого"уймитесь",
Ми чуєм "жалкое молитесь".
А ще не не бачу єдності між нами,
В незлагоді чорніють душі,
Згадайте про дітей, що буде з Ними?
Як ворог стане на морі і на суші.
Немає в Україні "междуусобной брани",
Коррупція, зневіра?! Так, вона лютує!
Та Дух козацький із глибини віків,
Все переможе! Все поребудує!
м.Кременчук ,травень 2017 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2017
Земля! Яке Святе це слово,
Воно звучить містично і сакрально,
Сприймаємо його на слух,
Як щось велике, епохальне.
Господь даруючи цей Світ
Він Землю Нам поклав під ноги
Благословив засіяти поля
Прокласти великі і малі дороги.
Живіть, плодітеся і населяйте Землю,
В поті чола свого здобудьте хліб,
Помер за нас, Воскрес во Славу!
І сонечко подарував за кілька діб.
На протязі віків земля наш дім,
Колиска історична Наша,
Полита кров'ю козаків
І материнськими сльозами рясно.
В усі часи, навіть комуністичної навали
Ми землю, як рідну матір берегли,
І в Світовій війні,
Її ми знову відстояли.
Відстояли, щоб втратити тепер?
Під виглядом її продажі?
Та ні! Народ України ще не помер,
І не спокуситься на "великі" гроші.
Хто ж матір продає ? Іуди !?
Ради примарного благополуччя,
Злато і срібло збираєте собі
В крутих маєтках Козина і Сухолуччя.
Не буде Вам Благословення на життя,
Господь пізнає Вас по "справах"
Підете Ви у небуття,
Народу віддасте Державу!
м, Кременчук , липень 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743256
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2017
Життя прожити не поле перейти
З дитинства ці слова ми чули,
Та тільки ось на схилі літ
Їх значення ми на Собі відчули.
Солодкі злети занебесних мрій,
Яким ніколи не судилось збутись,
І хвилювання від юнацьких почуттів
Нам їх ніколи не забути.
Найперші відчуття свого буття
Ми пам'ятаємо примарно
І дотик материнських рук
І батьків голос, що звучав так гарно.
Бабусі постать біля теплої печі,
За комином якої ми зігрівшись виглядали,
І дідуся, що біблію читав
Сидячи напокуті під образами,
А ввечері при світлі каганця
Збиралися Усі, що були з нами.
Спогадам в минуле не було кінця,х
І дітлахи затамувавши подих на печі не спали.
Хвилюючі історії про козаків
Ми слухали не за книжками,
В такі холодні зимні вечори,
Науку від дідів ми переймали.
Про холодноярців і голодомор
Вперше ми від Них почули,
В дитячім серці засвітивсь вогонь,
Не перетворившись в визвольні потуги.
Чому , за спогадами не пішли діла?
І дідівські руки не взялись до зброї,
Тому, що єдності в них не було,
Нема її й сьогодні як такої.
Три роки як іде війна,
Неоголошена,кривава
Терпіння Нашого нема,
Та поки ж будем ми "за сало"!?
"Небесна сотня"як докір Нам,
Стоїть майдан перед очима,
Невже цей шанс на протязі столітть,
Ми втратим як пір'їну?
Та ні! Не діждуться цього,
Ті вороги, що звалися братами,
З дитинства тліючий вогонь,
Сьогодні він горить і буде з Нами!
Цей образ української сім'ї,
Що дихає теплом і пахне хлібом,
В своїм серці Братики побережіть
І захистіть! Як воїни і хлібороби! Ділом!
Так, життя прожити не поле перейти,
Тепер про це Ми добре знаєм,
Як Україну-матінку любить
На все життя запам'таєм.
М.Київ травень 2017року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2017
На бруствері під Іловайськом
Калина проросла в минулім році.
Така собі тоненька, вже милувала око,
Потягнулася до сонця і виглянула із окопу.
Хотілось їй гарненькій знати...Що там?
Чому задимлені сумні солдати
Схиляють голови і тут і там.
Яка Вона під небом, Україна-мати?
Відкрились їй простори рідної землі,
Наповнені життям, теплом хлібини,
Ревищем сучасних міст
І тихим гоміном сільської України.
Безмежнії простори, засіяні поля
Мирні, працьовиті і красиві люди
І все це рідна матінка Земля,
В серці українця завжди буде.
Де б Він не був, чи на чужині працював
В Америці, Канаді, Аргентині у Європі ситій,
Він завжди знав, де "пуп його заритий",
І по можливості додому шлях свій торував.
Росте і сьогодні червона калина,
Як символ миру і життя,
Як оберіг Героїв,
Захисників Вітчизни-України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742904
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.07.2017
Україно! Ти вийшла на майдан.
В своїм бажанні Рід свій захистити,
Від мороку "смотрящих" шахраїв
І крові не бажаючи пролити
В Європу ! Лозунг був один.
І молодь розуміла, що це значить,
Подалі від засилля бандюків,
До цінностей людських і прав людини.
А починалося так мирно і привітно,
Молоді усміхнені обличчя, ліхтарики і прапори,
Пісні, концерти, виступи артистів
В очах надія, що ми вже не раби.
Здавалось час прийшов, просвіти і єднання,
Що україна повстає з колін,
Що межигірський звір прийшов до покаяння
І вже заснув біля своїх пеньків.
Та ні! "Батони"не наситили Його,
Бо більшого хотів диктатор,
І кров людей, дітей,
Вже не бентежила Його.
Відомо, ситий звір вже не кусає,
А цей зажерливий кусав і рвав
Небесну сотню на майдані,
А потім втік як зляканий шакал.
А міг би бути Нам "поводирем"
Де хто з Нас в це вірив,
Та влади трон спокусив Його
І розбудив у Ньому Звіра.
А долі, Брат дізнавшись про біду
І замість допомоги,
Встромив ножа у спину
І напустив розлючену орду.
Страшна брехня диявольського змісту,
По православію ударила мов град,
Христа розп'явши вдруге,
Історію відкинувши назад.
Іде війна під виглядом А Т О
По підлості якій немає рівних,
В історії всих воєн до цього,
По крові пролитій, невинній.
Невже Господь не врозумить,
І не зупинить руку Брата?
Який не знає , що творить,
І вже готовий бути катом.
Господи! Нехай не збудуться біблейськи постулати,
Про злочин Каіна, Брате! Бога бійсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742807
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.07.2017
Ой Василю, Василю, Наш український козаче,
Ти життя за Україну віддав
Покинув підмостки столичних театрів
Визнання і славу на смерть проміняв.
"Тореадор, тореадор"
Великий талант Твій,
Пізнала Європа і Світ,
Та воїном став Ти за покликом серця,
І з фронту послав нам пісенний привіт.
"Тореадор, тореадор"
Твій голос великий і сильний
Побратимам звучав і зцілював Їх
Поранені душі до Тебе хилились
Надія в очах світилася в Них́
"Тореадор, тореадор"
В останнім бою Твій голос бійців надихав
А кулемет Твій ворожий потік свинцем поливав
Та снайпер що день чатував
Незнаючи в кого він кулю послав.
"Тореадор, тореадор"
́І
Не довго мовчав кулемет
Побратим підхопив і помстився в той час
Тільки голос Його вже нечутно було
"Тореадор, тореадор"
Не "Міф" Ти, а "Тореадор",
Козак України по духу і честі
Ти голову склав за майбутнє її
І слава Твоя у Бога в почесті.
"Тореадор, тореадор"
Твій подвиг Василю, Нас кличе на Січ
Усі на Січ, Усі на Січ за Україну!
Не посоромимо дідів і прадідів своїх
Не посоромимо до згину!
"Тореадор, тореадор"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741672
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.07.2017