Яна Корженевська

Сторінки (1/11):  « 1»

У нас, дорослих, тут свої світи. .


Моя  хороша,  ще  тобі  рости..
Не  поспішай  дорослою  ставати.  -
У  нас,  дорослих,  тут  свої  світи
Й  один  на  всіх,  де  кожен  розіп"ятий..

На  постаменті,  плоті,  на  стовпі,
Хтось  на  одній  зі  стін  у  власній  хаті,
Хтось  в  натовпі  -  на  древі  самоти,
А  хтось  на  дибі  славою  розтятий...

І  котить  хвилі  море  людських  сліз,
Солоне  та  гіркіше  од  цикути,
Життя  іде..Між  викликів  на  "біс"
ми  мусимо  відбутися  й  відбути...

Як  часто  балансуєм  на  межі,
Де  посмішки  скривилися  від  болю,
Самі  собі  байдужі  та  чужі,  -
З  відчаю  розминаючись  з  собою!...

У  нас  своя  абетка..Багатьох  
Складів  читати,  бачити  -  не  вмієм,
Бо  не  навчились..Знає  тільки  Бог,
Як  часто  ми  жнемо  оте,  що  сієм...

І  те  що  -  ні,  жнемо  частенько  теж..
Зціпившись,  впершись  гаряче  й  добряче.
Намучившись,  із  Вавилонських  веж  -
Ми  сходимо,  і  платимо,..  і  плачем...

Моя  хороша!  Дай  тобі  просту
Стежину,  Боже,  й  праведності  істин..
Дивлюся  в  очі  долі  і..,  росту,
Росту  сльозою  у  твоє  дитинство...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017


Как синий шелк, стекая невесомо. .

Как  синий  шелк,  стекая    невесомо,
Струится  ночь  избитой  мостовой.
Усни,  любимый..Пусть  звезда  над  домом,
Чуть-чуть  смутясь  любуется  тобой..

Затихло  все.  Дремает  летний  ветер
Молчат  цикад  уставших  голоса.
Трепещет  лист.Мерцая  в  лунном  свете,
Блестит  росы  прохладной  бирюза.

Медовый  запах..Липа,отцветая,
Свежайшей  негой  поит  старый  сад,
Любимый,спи..Пусть  в  снах  твоих  витает
Ее  душистый,  сладкий  аромат.

Мы  в  снах  растем..Роскошное  монисто,
На  бархат  неба  одевает  мгла.
Чтоб  не  замерз  ты  огонек  лучистый
Я  для  тебя  в  душе  своей  зажгла..

А  у  истоков  дня,  где  сны  растают,
Послушай  в  предрассветной  полутьме
Шумит,волнуясь,  липа  золотая,
И  тихо  -  тихо  шепчет  обо  мне..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742488
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2017


Благодарю за те и эти. .

Благодарю  за  те  и  эти
Сонеты  эха  вдалеке...
Изгибы  тропок,  летний  ветер,
В  твоей  затиснутый  руке...
За  вечный  шелест  всех  прибоев,
Где  в  полустоне,  полусне
Дышало  небо  грозовое,
В  моих  обьятьях,и  во  мне...

Акцент  восточный  литургии,
Свершенной  бризом  над  волной,
За  все  оттенки  той  стихии,
Что  сутью  связана  с  тобой.
За  аромат  смолистых  сосен,
За  ладан  белых  облаков,
Иголки  дрожи,  голос  весен
В  коленках  прозы  и  стихов...

Где  солнца  крошево  лучисто
Ладьей  прибилось  к  берегам,
А  время,  как  судебный  пристав,
Устав  читало  по  слогам,
Слова  и  пели  и  молчали,
Пред  заповедностью  строки,-
И  ты  Вселенную,  как  талит,
Раскрыл  пред  взорами  реки..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741719
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.07.2017


Воскресение

Все  во  мне  в  один  раствор  смешалось:
Страх,..любовь,..сомненья,  даже  злость...
Я  не  только  спать  не  собиралась,-
мне  прилечь  в  ту  ночь  
не  удалось...
Чуть  рассвет  коснулся  нитью  алой
бледной  и  холодной  синевы,  -
Не  пошла  к  Нему,  а  побежала,
Волосы  забыв  собрать  свои.
Две  подруги  очень  отставали..
На  пещеру  бросив  беглый  взгляд,
Развязала,  
сбросила  сандалии,-
Босиком  ступила  в  Скорбный  сад..
У  могилы  был  отвален  камень..
Кто  опередить  меня  сумел?  
Ах,  зачем  они  Его  украли?
Где  Господь  и  пытке  где  предел?!
Расскажи  садовник!  Нестерпима
Этой  боли  огненная  мгла,
Мне  Его  найти  
необходимо!!..
"Мариамь!"  ...я  чуть  не  обмерла..
И,  на  грани  счастья  и  безумья,
Обхватив  висков  вспотевший  ком,
Замирая  вскрикнула  "  Раввуни!!"
Воскресая  с  Ним  всем  существом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740739
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 05.07.2017


Свидание.

Иль  она  задремала  немножко,
То  ли  ангел-хранитель  вздремнул,
Но  спустившись  по  лунной  дорожке,
Он  лучом  к  ней  в  окно  заглянул...

А  она,  принимая  подарок,
Очутилась  тотчас  в  высоте
И  таких  натворила  помарок,
От  смущенья  на  нотном  листе!

Полнолунье  ль  тому  виновато,
Иль  причина  иная  была,...
Но  мелодия,  ставши  крылатой,
За  собою  двоих  повела.

Ни  плетней,  ни  теней...  В  то  свиданье
Они  шли,  не  касаясь  земли.
Даже  жгучие  плети  молчанья,
Их  ужалить  уже  не  могли...

Голоса,  как  потоки  сливались
В  самом  устье  у  райской  реки.
Аж  до  утренней  зорьки  шептались.
Но  о  чем?  -  Знали  только  они...

Закружилась  весна  в  белом  платье,
Лепестки  растеряв  между  строк,
И  внимал,  замирая,  сонате
Чуть  зардевшийся  нотный  листок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740737
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2017


Голос землі (Бабин Яр)

Ця  скорботна  земля,  мов  ряднина,  просочена  кров"ю.
В  ній  між  шпальтами  грунту  щемить  нестихаючий  біль.
Перкалевий  туман  вповиває  засмучені  зорі,
Як  стежками  минулого  йде  одинока  Рахиль.

І  гукає  дітей.  І  співає  для  них  колискову,
Пестить  смуток  рясний,  найніжніші  шукає  слова,
А  у  такт  її  пісні  гойдаються  сонні  діброви.
Наче  там,  в  підземеллях,  ворушиться  пам"ять  жива.

Розривається  простір.  На  тлі  лахманини  епохи
Бачу  сивого  реббе,він  небо  благає:  "Рахем!"
Обездушеним  привидом  рідний  народ  катастрофа,
З  демонічним  цинізмом  закине  в  гортані  печей..

Над  могилою  яру  зайнявся  нелюдськості  полюс,
На  очах  у  батьків  -  шматували  малят  палачі.
І  дивилася  мати,  безумна  від  страху  і  горя,
У  могилу  родини,  де  бути  їй  разом  з  дітьми..

Мов  тавро  на  історії  -  чорний  базальт  божевілля.
Що  вп"ялося  терниною  в  груди  моєї  землі.
Вона  стогне  ночами,  вітрами  голосить  з  Рахиллю:
Люди,більше  ніколи!  Тож  будьте  нарешті  людьми!
******
Нині  людство  ще  раз  біля  краю  розтятого  рову.
Зіштовхне  у  безодню  безжальна  ненависті  мить.
Вічність  плаче  про  це  кам"яними  сльозами  менори.
Між  живими  і  мертвими  грізним  арбітром  стоїть!

Коли  човником  тоне  в  заплавах  багрянцевих  захід,
На  гладких  валунах    іще  довго  жевріє  печать,
Що  вночі  розцвітає  червоними  краплями  маків...
Ця  земля  -  не  німа.  Вона  права  не  має  мовчать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2017


Почти вчера…Без четверти двенадцать.

 
********
Почти  вчера...Без  четверти  двенадцать.
В  оконной  раме  -  тень  грядущих  утр,
Как  тяжело  мне  с  Вами  расставаться,
Пятнадцать  непоседливых  минут!

Бывает,  вас  оценивают  в  годы.
Ваш  краток  жест,  но  стоек  пьедестал.
Какой  же  вулканической  породы,
Господь  поэтам  в  тесто  подмешал?!

Наверное,еще  при  сотвореньи,
Вложил  в  геном,как  рецессивный  ген,
Он  легкую  улыбку  Провиденья,
И  мятежа  сокрытый  автоген..

Перебирая  ленточки  их  судеб,
Я,как-  то  невзначай,  но  поняла,-
Они  чуток  ведь,  кстати,  тоже  люди,
Их  душам  очень  хочется  тепла...

Не  балует  их  жизнь.  Иная  почесть,
Перчатку  бросив,  им  сулит  дуэль.
За  ней  стоит  соборность  одиночеств,
В  призыве  нераспаханных  земель.

То  в  простоте  увидят  совершенство,
То  в  дебри  аналитики  несет,
В  момент  непостижимого  блаженства,
Услышат  что  там  шмель  цветку  поет...

А  в  голове  -  приют  избе-читальне,
(Да,сердце  в  вечном  споре  с  головой),
Оставив  щель  в  своей  исповедальне,
Туда  полмира  приведут  с  собой...

И  каждый  -  и  скрипач,и  та  же  скрипка,
Ранимая  невидимым  смычком,
О,Господи,  они  -  Твоя  улыбка,
Ее  морщинка  на  челе  Твоем!...

Почти  вчера.Без  двух  минут  двенадцать.
Тринадцать  -  разбежались  вразнобой.
Творец  миров  умеет  улыбаться,
И,кажется,  не  только  мне  одной..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739333
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.06.2017


Маэстро

Звучал  орган.  Известный  органист
играл  безукоризненно  и  строго.
Он  в  инструмент  вдохнул  судьбу  и  жизнь.
И  эта  жизнь  была  дыханьем  Бога.
Звучал  орган.  Рапсодия  свечей
слилась,  мерцая,  с  думою  органа.
Их  резонанс,  скрещением  мечей
блистал  на  стенах  в  лунной  диаграмме..
Исчезло  время,  как  незванный  гость,
раскланявшись,  с  почтеньем  троекратно.
"Брависсимо!"  из  зала  донеслось,
но  тут  на  трубах  выступили  пятна
кровавые.  И  оборвался  звук.
Зал  загремел  раскатами  оваций..
Маэстро  встал.  Дрожали  крылья  рук,
еще  согретых  трепетом  вибраций..
Хранили  руки  таинство  игры  -
суть  доминанты  самой  тихой  ноты.
Зал  сотрясался,  но  среди  толпы,
пристальным  взглядом  он  искал  кого-то,
Как  будто  неразрывной  нити  связь,
Их  воедино  музыкой  связала,
Тут  чье-то  сердце,  вдруг  развоплотясь,
Слезою  на  ладонь  его  упало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2017


Ну що ж, пора, готова до дуелі. .

Ну  що  ж,  пора,  готова  до  дуелі,
До  вогнища  смертельної  борні.
О,  заспівайте  пісню,  Менестрелі,
Допоки  ще  плацдарм  не  у  вогні!
 
Той  виклик  чую  суттю  та  корінням,
Чіткі  кордони.  Тільки  "так",  чи  "ні",
То  -  щось  таке,  що  понад  розуміння,
Мов  спрага  невтолима  у  мені.    

А  кінь  стоїть.  Зодягнуті  стремена,
Рішуча  мить  -  ні  суддів,  ні  юрби..
Та  тогою  спадає  на  рамена
Якась  невідворотність  боротьби.

Вона  щоразу  дихає  частіше,
Загусла,  мов  тривка,  драглиста  мла,
І  сотні  рук  шматують  клаптик  тиші,
Де  зотліває  іскорка  тепла,
А  ще  жевріє  істини  невтішна,
Відкрита  ахіллесова  п"ята,
Що  справжністю  не  раз  бувала  грішна,
Лукавства  не  святкуючи  свята.
Тому  горить  арена  паперова  -
Вівтар  для  цілопалення  мого..
Казав  апостол:  "Споконвіку  слово,
Було.  І  все  що  є,  через  Нього
І  Ним  живе."  Знайти  б  його,припасти,
Зірвати  пута,Скелі  зворушить,
Ввійти  в  Нього,Йому  присягу  скласти.
Боротись,  доки  не  благословить!

Тому  стихій  не  бійся,  наче  втіху
Хай  океан    потік  озону  п"є,
Бо  й  ти  живий  не  доки    можеш  дихать,
А  доки  ще  потреба  Слова  є!

У  тім  така  проста  реалістичність,
Як  хліб,  вода,  кульбаба,що  цвіте,
Лиш  не  надумай  канути  у  Вічність,
Я  й  звідти  також  зватиму  тебе....


   







   



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2017


А ти питаєш. .

А  ти  питаєш  звідки  я  взялася,
І  хто  з  нас  чим  природі  завинив?!
В  душі  твоїй  шпаринка  завелася
У  епіцентрі  блискавок  і  злив,

Де  я  жила  над  темним  морем  площі,
Зорею  на  полотнищах  знамен.
Твоїх  знамен.  Знамен  твоєї  прощі,
З  одним  обличчям  й  сотнею  імен..

Пусти  мене!  Я  народитись  хочу.
Хай  серце  неба  простору  сягне.
Лише  прошу,  не  згадуй  проти  ночі.
Я  ж  снюся  тим,  хто  згадує  мене!..

Такого  смутку  ніжного  навію,
Як  обрій  нескінченно  золотий.
А  вранці  вітер  справить  літанію,
По  мрії  недоторканій  моїй..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017


Дежавю



Згасає  день  ноктюрнами  Шопена
На  мокрих  віях  в  сонних  матіол.
Сховалася  в    околицях    Едему,
Від  посвисту  погоничів    любов..

Й  побудувала  там  собі  капличку,
Де  вітер,  сонце,  де  гірський  потік.
Вона  жива.  Бліде  у  неї  личко,
Ще,  й  кажуть,  стала  гостра  на  язик..

Туди  доріг  ніхто  тепер  не  знає,
Чи  ж  те  розкажуть  спалені  мости,
Як  світом  неприкаяно  блукає,
Нічна  мана  людської    самоти!?..

Не  вір  у  сни..  Вони  -  лиш  ностальгія,
Стихія  вод,  що  сниться  кораблю.
А  стукіт  -  чебрецева  аритмія,
Одвічне  вечорове  дежавю...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017