| Сторінки (1/75): | « | 1 | » |
[i][b]Застигла серпня яблунева тінь
Над висохлою раною криниці,
Де спогади вервечкою видінь,
Біжать за татом в ранні косовиці.
Туди, де щойно складений покіс.
У волошково-конюшині злуки,
Де креслять дуги лезами навскіс
І татові не втомлюються руки!
Підхоплюють!!! Голублять!!! І несуть!!!
Приємним бризом путають в волоссі.
Давно за двадцять, але я цей путь,
В деталях пам'ятаю, тату, досі![/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
[i][b]Коли чекали люди свіжих див,
В лютневий день рясної сніговії,
Нас, двох з тобою, поблагословив
Карат сльози із маминої вії.
Усе дитинство, юність і життя,
Непройдені і пройдені дороги,
Де було все: і будні, і свята,
І цілий всесвіт кинутий під ноги.
А в ньому стільки ніжності й тепла,
Дитячих мрій без запитальних знаків,
Поділена цукерка і... сестра,
У розпалі цвітінь червоних маків.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
[i][b]Липневий ранку, музо цвіркуна, -
Заголубів цикорієм на схилі,-
Ти в'яжеш тонко корпуси човна
Чаруючими блискітками хвилі.
І я в тобі! Я дихаю! Живу!
Фіксую дня красиву панораму
І нескінченну ниву золоту,
І зведену веселки в небІ браму.
І поле, і жита... жита... жита...
Усе від чого радуюсь і млію
Залишу я закладкою в думках,
А в старості сторінку ще відкрию. [/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[i][b]Це не твоя зажура потайна
Із вуличок шпалерами нависла,
А це війна, непрохана війна,
Задимлено-проболенна і кисла.
І не відряджень помахи руки
Маленьких донь й синочків на пероні,
А збовтаний коктель гіркий війни
Без зайвих тостів й зайвих обговорень.
Це не сльози солона течія -
З душі від горя масове цунамі,
Що хвилею зненацька обійма,
Прощальний погляд схиленої мами.
Це тиха біль, що шаликом пливе,
Мов камуфляж солдата по вагоні,
Та горя ледь помітний силует,
Що сивим пасмом падає на скроні.
Це монотонний стук коліс біди
На тлі осінньо-перегірклої печалі,
Для когось він по-іншому дзвенить,
Чию струну в степах вже обірвали.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
[i][b]Так часто повертають мої сни
На стежку, що любов'ю кровоточить,
Де молодий ще тато, два сини
І трійко надщасливих його дочок.
В блажені і намолені часи,
Мою весну і відбуяле літо .
О, як же добре, що вони були
З тобою, тату, таточку, папіто!
Красиві дні і дози доброти!
Уже тепер в життєві круговерті
Я думаю, а як же ми змогли,
Вміститись всі в маленькім його серці!?[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
[i][b]Бували дні з серпанками габи,́
Коли дощем не плакали і будні,
А, лиш зривались лячно голуби
У бірюзово-вицвіле майбутнє.
Прекрасні миті маминих казок,
Те перебуте, що не повернеться.
Воно, як нами згублений брелок
У формі теракотового серця.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
[i][b]Цей тихий день бентежної тривоги
Ледь мліє у безхатька на руках,
Кудись ведуть, зітхаючи, дороги
І плачуть дзвони в світлих куполах.
Жевріє віра у безмірно-добре,
У щось до неба трепетно-близьке,
В сумних очах небоги, навіть обрій,
Від щастя геть у далечі пливе.
Несмілий крок... мелодія порогу
Жіночий осуд морем віддала,
Інтелегентно вислали небогу.
І той у зиму мовчки почвалав.
Стара свитина, вицвіла і вбога.
Збудити совість люду не вдалось
Сумному старцю з посмішкою Бога,
Якому в храмі місця не знайшлось.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
[i][b]По батьківських стежках
не тупочуть малі ноженята,
Перемерзлі сніги
поглинають солону сльозу.
Але серце зове
і дверими поскрипує хата,
У гучну заметіль
і у теплого літа грозу,
До квітучих вишень,
де на рідних руках постарілих,
Відпечаток трудів
і наброски святої землі,
Все, щоб діти в житті
не тривожились і не хворіли,
Та вертали хоча б,
як весною до гнізд журавлі.
Й розуміли одне,
що залишилось зустрічей мало
Та отих недзвінків
і несказаних зайвих "люблю".
Приїздіть до батьків,
на малесеньку чашечку кави,
Може бути, що з них,
хтось не стріне наступну весну![/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
[i][b]О жінко, що зійшла із полотна,
Моєї долі писаного арту!
На ньому ти і втомлена й сумна,
Немов у храм, вертаєшся до хати.
Затерплі руки.- праця без жалю
ШорсткІ набила днями пентаграми.
О, як я ніжність рук отих люблю!
Не просто жінки, а моєї мами.
Життя якої - сіре-сіре тло,
Всі світлі фарби дарувала дітям,
Та попри все що було й не булO
Ти гідна зватись жінкою століття.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
[i][b]Щасливий, бо діти вже звуть тебе татом,
Тоді, як я заздрю тобі лиш тихцем,
Що й наші могли би також називати
Тебе так красиво... але - татусем.
Однак, не збагнулось усе це завчасу,
А тільки опісля в німій тишинні,
Уже, як сама, підраховую втрати
Самотніми айстрами на полотні.
Десь, ловлячи мрії між стомлених вулиць,
Мігруючи смужками сивих доріг,
Де долі обох, назавжди розминулись
Й останні сліди виціловує сніг.
Розтавши абзацами рідного слова,
Таємним звучанням мелодії сліз,
Шукаючи містом тебе, наче бога,
Мов нитка за голкою, лину навскіс.
Невміло, наївно, розправивши крила
Найкращих бажань, виливаю в вірші,
Ще поки не впали розлуки чорнила
На випрану постіль моєї душі.
Ще поки це небо говорить з землею,
Як я із тобою, сльозами з-під вій,
Ота, що не звуся ласкаво твоєю
І ти із приреченим -"більше не мій".[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
[i][b]Як важко мені звикнути без тебе,
Без теплих-теплих крихітних долонь
До сірого і вицвілого неба,
До нетепла й нерадості... О, Сонь!
Сказав би хто, що всі пожартували
У ніч оту весняної пори,
Про те, що човник твій пришвартували
На віки вічні неба береги.
І це лиш сон, і все мені здається,
І просто так шепочуть явори,
Що вже пелюстка банта не торкнеться
Ніколи більш твоєї голови,
Що двох косичок, мамине плетіння,
Віночком німбу вже не обплете,
Душа бо тихо-тихо відлетіла,
А спогад.... спогад соняхом цвіте.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835888
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.05.2019
[i][u][b][u]Сиротливо, із деревним паливом,
Пічка перегукується: "Ба!"
На дахах малесенькі проталини,
У вогнях чорніються дрова.
Рясно попелинки міні тернами
Обростають простори цеглин,
Пахне пиріжками, пахне зернами,
Із світлини зирить селянин.
- Ба! Ало! Бабусенько! - лоскочеться
Телефоном внука у ночі.
І бабусі, і хатинці хочеться ,
Щоб не сотий дзенькав, а - ключі.[/u][/b]
[/u][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
[i][b]Тиха ніч... заримовані гами...
Два сполучення нових світів...
Заціловані рясно снігами
Мандаринки нічних ліхтарів.
Аркуш міста... накреслення колій,
Жовтих вікон яскравий мазок,
Сенсор неба в графічних паролях
Голубих мерехтливих зірок.
Титри снігу... мільйони історій...
Ніч натхнення, навкруг ні душі,
Тільки звуки останніх рапсодій,
Тільки муза, слова і вірші.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
[i][b]Кристально-білий паводок дібров,
Річок замерзлих срібне задзеркалля,
Холодні миті, з́и́ми і любов
На гранні чи в процесі замерзання.
З коротким йменням "чорної вдови"
У білих зим випрошую кохання,
Хоча у серці... в серці - тільки Ви,
Та я у Вас не перша й не остання.
Мій досі рідний, чийсь уже Адам,
З повагою до Вас, забута Єва,
Чому пішли по іншим Ви рукам
І гордо звете іншу - "королева"?
Міцна рука торкає її стан
Й, здається, що в такі надривні миті,
Ховає сльози в інеї каштан,
На довгих й шумних вулицях столиці.
А та життєва й сніжна круговерть
Геть відбира наснагу далі жити,
Бо ця розлука, як маленька смерть,
Без права поцілунком воскресити.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
[i][b]Тут, у чистому глянці не збуджених рухом калюж,
Геть збігаючих хмар понасмикані клаптики вати.
І завмерлий від мінус по цельсію охровий плющ,
І стрімкий водопад його зелені з припічку хати.
І палітра блакитна й холодний-холодний бетон,
Його контурів кимось розмиті у водах ефекти.
Час від часу, злітаючий голуба в просторі дрон,
Що шукає най-най, найпрекрасніші жовтня об’єкти.
Ця богемність колекцій природи мені до душі,
І вібруюючі кола й води нетривке завмирання.
Не руйнуйте картин, я прошу вас, жовтневі дощі,-
Це моє неприборкано-щире сьогодні бажання.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
[b][i]Ви знаєте, як пам'ятною хвилею
Іще рука торкається плеча,
І як "курли" десяте рветься з вирію
Й кислить тривог нестигла алича.
І як коліс монети спішно котяться
По чорнім-чорнім плетиві доріг.
О, як до вас, звернути мені хочеться,
Проплакавшись дощами на поріг.
В момент, коли втікаючі пейзажі
Фільмує погляд втомлений з авто.
На кінострічках, клена камуфляжі
Й блакить туманна вашого пальто.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2018
ЖОВТІЄ СВІТ, ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНЕ ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ ТРАВ БРУНАТНИХ ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ РАНКАМИ ВЖЕ СХОЖЕ,
ДЕСЬ ПАМОРОЗЗЮ ДИШЕ НА ВІКНО.
ХОЧА, ЩЕ СОНЦЯ СОННА-СОННА КИЦЯ,
ДЕІНДЕ ТОПЧЕ КОВРИКИ ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ МАНТРИ - ЧУЄТЬСЯ ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ ДОДОЛУ З НЕБА ПО СОСНІ.
ТАКЕ БЛАЖЕНСТВО ОСЕНІ ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ ПОВІТРЯ ШУМОМ ЯВОРИ.
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ ДО МУЗИКИ І, МОЖЕ,
ЗМАЙСТРУЮ МІНІ-ЧОВНИКИ З КОРИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2018
[i][b]Ці струні сльози скрипки в сиву тишу,
Цей вічний порух шумного смичка,
Квартирний простір звуками колише,
Неначе плаче піснею душа.
В часи фейсбуків, мейлів, мемів, ніків,
Безвізу, жлобства, в виборчий піар,
Скрипаль, підвівши втомлені повіки,
Бере у руки витертий футляр.
І світлу-світлу музику печалі
В той Вавилон, де змішані слова,
Виводять струн чотири вертикалі,
Поки глухим, заможним буржуа
Десь музикують любі кредитори.
А наші бідні з боргом імена
Тривожить: до... ре... до... ре... до... ре... до... ре...
Й немов життя натягнута струна.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2018
[i][b]На стан осиний пляжного каміння
Осінньо-водна хлюпає лазур.
І кволо- кволо падає проміння,
Немов стрілою бавиться Амур.
Голосять чайки, жалібно голосять
На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
- Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
Летить по пляжі з східного кінця.
Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
Сльозами хвиль всі топить береги.
О, Чорне море... море... море... море...
Тобі так личить спокій без війни.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2018
[b][i]А пам’ятаєш радість тої осені,
Що нуртувала річкою в мені,
Як бірюза небес збігали босими
По жовтій, ще неораній стерні.
Як яблук-вітамінки гучно гупали
У кучері рудих, осінніх трав,
Як вітер, ледь пройшовшись садом буцами,
Нас холодом за плечі обіймав.
І, як багряним полум’ям антонівка,
На фоні затуманених заграв
Вмить зайнялась рум'янцем, наче Боженька,
Цю осінь і її поцілував.
Як витинанки листя клались стосами
Й дивились неба вічне аніме.
О, як же мало зараз в мене осені
І не хвата, як дихання, тебе[/i].[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2018
[u][b]Час квітучих вишень, час серпневих отав
Відаляється далі... все далі... і далі ...
А осіння іржа та вінтаж золота
Налягає крилом на швидкі магістралі .
Тут конвертики жовтня й побаченя стуж,
ТУТ заплакані вікна до схлипів дощами,
Ах, пірнути б ще в літо, у спеку чимдуж,
Як пірнає малеча в обійми до мами.
У приємний, ведмежий уткнутися плюш,
Чимось схожий на теплі подушечки моху,
Лише ті, вже в люстерка осінніх калюж
Все глядять, мов в забуту, прадавню епоху.
Їм так хочеться, мариться, прагнеться ще ж
На вселенських просторах, рясних зеленіти.
Посивіла людино, ти також збагнеш,
Що в твоєму житті вже закінчилось літо.[/b][/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2018
[i][b]Найперші сіті бабиного літа
Гойдає подих вітру на ріллі.
"Шанелі" зілля шлейфом розмаїтим
Ген попливли по теплій ще землі.
Мов парус в чорнім-чорнім морі поля,
Мішків біліє вицвіле сукно
І одяга старіюча тополя
На хворі ребра жовте кімоно.
Цей світський стиль і ці осінні грими
Пасують кожним клаптикам землі,
На мить, здалось - хмаринок половини
Туманним димом впали в картоплІ.
І я між ними полем маневрую,
Кладу в долоні щедрі врожаї.
А небо... небо сонечком цілує
Мене і вас в осінньому селі.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
[i][b]О, тихий боле, східного кордону!
Алейки гавань - смужечка життя,
Чому прекрасну Горлівську Мадонну
Не вберегла й малесеньке дитя?
Чому осколків хвиля (підлість долі)
Малечу й маму била по плечу?
За нецвітіння двох життів- магнолій,
Я веснами вишневими плачу.
За нетепло, незустрічі, неучасть,
За незупинку вбивць, снарядів й куль,
За, врешті, власний розпач й нерішучість,
Й осиротілих мамочок й бабуль.
За стертий замш невицвілих травинок,
Небуйство в парках горлівських квіто́к,
Рядочок сивих-сивих павутинок,
Не відповість, на жаль, за це ніхто...
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2018
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
[b][i]Липневий дощ, попри біду і лихо,
В калюжі кинув листя-якорі.
І так спокійно, так нестерпно тихо.
І так прекрасно в нашому дворі.
Сентиментальність неба сірі площі
Й будівель давню, давню сивину,
В сльозах небесних з радістю полоще,
Немов відлига - пролісок й весну.
Приємна хвиля на засмагу сонця,
На поріділу хлюпнула юрбу.
Й з'явилося в спітнілому віконці,
Від пальчика дитяче: "I love you".
А нижче: "Бог, тролейбусів рогатих,
Верни на мирні вулиць манівці ".
І падав дощ, а землю, мов плакати,
Розписували зривів олівці.
[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2018
[b][i]Не заскринив ніхто на сторінці
Мого серця, подію з життя-
Перейшла як дорогу я жінці,
Іншій жінці стезю перейшла.
Шпилька туфель, незмінна покора,
Блиск рожевий, дівочий секрет.
Слів забракло дружині цій вчора,
Затьмянів у дверя́х силует.
Її погляд заселфив картину:
Ситець плаття мого (не "Шанель"),
Як із вуст, мов з пелюсток жасмину,
Ти солодку збирав карамель.
Серце видало в ритм нетерпляче
Сотні жалібних раптом октав.
Чоловік він її, а, одначе,
У кавярні мене цілував.
Мить зірвала невінчану дату
Із життєвих, яскравих вітрин.
І, здавалось, вготовив розплату,
Навіть сонця - рудий апельсин.
Бо, опісля не бачилась з Вами
Але знаю, що в ролі змії
Я приходжу у гості ще снами
До дружини твоєї й сім'ї.
[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
[b][i]В червоно-жовті лінії "Макда́ків"
Заплутався суцвіттями каштан
Й на довгому рекламному плакаті
Створив, одну з красивих ікеба́н.
А, сонця промінь, що, мов хвіст лисиці,
Розцілував каштану пелюстки.
Такий красивий ранок у столиці!
Бездоне небо! І приїжджий ти...
Що йдеш назустріч по застиглім бру́ку,
Збиваючи кросівками імглу,
Кладеш матрьошку в теплу мою руку,
Неначе би цілісіньку Москву.
А в цих очах із блиском оксамиту
Я бачу, як бринить ота роса.
Це день твого вже п'ятого візиту,
Це магія непарного числа.
Із відчуттями нової розлуки,
Що з відстанню, можливо й на роки,
Щораз, з приїздом, в ніжні твої руки
Сльозу збиває з теплої щоки.[/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
[i][b]Гаряче сонце скапало свічою
В густі, зелені віття яворів.
З такою відчайдушною жагою
Цей перший день травневий догорів.
Притихла жвавість денних бізнес-ланчів
І люду хвилю раптом віднесло.
Останім, схудлу колію трамвайчик
Залишив, мов покинуте весло.
Здається, що і пряності від спецій
Поглинула німа, далека даль.
А на дахи з фігурочок трапецій,
Спустилась ночі зоряна вуаль.
Й на теплу-теплу кожного подушку
Упало чорно-біле макраме.
А в снах був день, був день цей відчайдушний
І той, хто так уже не обійме.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
[i][b]Ще досі, геть заплакані ці схили
І сліпить тайну сонця - колобок,
Життя стікає хвилями тугими,
Як хмарок біле-біле молоко.
Тепер таке кохання пяно-пяне
Панянки ловлять тільки на авто,
А між смерек тут досі ще: "Іване!" -
Дзвенить, та не відгукує ніхто.
Як інстаграмна, гуглівська людина
Із придолинних бачу нині хат,
Як мохові подушки на вершинах,
Голублять промінь сонячних Карпат.
"Марічко!" - лине в тріщинки між гори,
В озону найчистіший перелив,
Ці тіні предків досі, мов говорять,
Здається, хтось й зі мною говорив...
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2018
[i][b]Така невдала прикрість у житті,
Неначе злість підступної фортуни,
Ах... стала серцю ближча вмить тобі
Тонка прозорість теплої лагуни.
Та бірюзові зонтики із пальм.
Пощо тепер "люблю" якогось "плакси"?
Коли давно на жаль, на жаль, на жаль,
Любов до мене побороли "бакси".
Тепер уже мігрують журавлі
До тебе, взявши українську зливу,
Туди, де ти із іншим на Балі,
Цілуєшся під музику припливу.
А раптом, як вертаєшся в земне,
В осиротілу мамочку - Одесу,
Тобі так важко вгледіти мене,
Крізь темні-темні вікна "мерседесу".
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2018
[i][b]За віконцем у Вас
сніжну-сніжну зими борозну́
Теплого лютого
губить розмите бароко.
Денний - "плюс п'ять",
забира, мов підсніжник весну,
В щирі обійми
широкі... широкі... широкі...
Вам не до того...
спітнілий квадратик вікна,
Щільно ховає цю іншу...
замовкли куранти...
Лиш споглядаю,
як гине остання краса,
Тої зими -
дорогі-дорогі діаманти.
Тихо крадуся,
мов тінню, у вікнах стою,
І розумію,
сніги не прикрити собою
Й нашу любов,
що, мов дюна сніжинок в саду,
Зовсім недавно
скотилася в землю сльозою.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
[i][b]Хай спогадом відчуженим сніги
З твоїм теплом лягають у долоні,
Хай краще так, ніж пасмом сивини,
Від безнадії падають на скроні.
Бо, може , це останній падо-сніг,
Остання завірюха в цьому році,
Вона колись повернеться, а ти -
Залишишся пекти у лівім боці.
Ти станеш тільки світлом у меню
Для сенсору, мовчанкою в кишені.
У нім, як бачиш, функцію "люблю"
Змінили "смайли" й дотики-мішені.
Хіба ж за ними згадуєш про ті,
Обняті снігом, львівські, теплі кнайпи,
Як чорним віям ставили тоді
Сніжинки білі-білі вподобайки.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
[i][b]Можливо, це безглуздо й недоречно
Серед зими, десь поміж шубок й пальт,
Пройтися по місцях доволі гречно ,
Де ні́вечила туфелька асфальт.
Безцеремонно, нагло, наче княже ,
Дівоче її з бісиком - "Шкода́"
Ах... на колінце більше їй не ляже
Моя непутня, юна голова.
Канва волошок в погляді зів'яла,
Азарт і сміх з вакциною жалю,
Їй доля постіль з іншими прослала,
А я люблю…
люблю…
люблю…
люблю…
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
[i][b]Коли блука по темних манівцях
Січнево-світла, місячна гондола,
Ви кличете на зустріч в Чернівцях,
А серце рветься пташкою до Львова.
Важкі повіки і карат сльози,
Як результат, що почуття вразливе.
Не хочу чернівецької грози,
Про львівські мрію, теплі нині зливи.
Й про тебе, сонце, що лише гориш
На Чернівецькій Ратуші ліниво,
Для тебе - це малесенький Париж,
Мені же - місто серденьку не миле.
Бо тільки-но лиш зіронька моргне,
Із залицянням до нічних провінцій,
Він в Буковину знову зве мене,
Та я душею з іншим у Криївці.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018
[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?
Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.
Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.
Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.
Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2017
Як багато в дощах є утрати!
Скільки лементу жовтня та крику,
Запитальних калюжками знаків
І в душі налагоджених скрипок!
Що оркестром виводять: "сумую",
В емоційну заплакану просинь.
Я ж, як вільха, стою одесную,
Про́шу неба : - ну досить, вже досить!
Ця осінньо-примхлива скорбота
Надто довго в мені царювала
Й у волошках очей, як із фото,
Застилала той радісний спалах
Бірюзою сльози, мов вуаллю,
Я й не сміла на щось сподіватись.
Та була це - хвилинка печалі,
Ну, а зараз, давайте всміхатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2017
Не варто! Що ви? Стримує купе
Ваш звабний хист знайомства, пасажире,
Й медово-розтікаюче, нещире,
Признання заперечує, скупе.
А вам не йметься, максимум старань
Й екзотику вагонів слово й кава
Ласкаво бавлять, аж від них розтала,
На склі лютнева, вицвіла герань -
Окраса зим з ефектом дежав'ю.
У її вбивстві ваша лиш провина,
Вона цвісти на цьому склі повинна,
Та вбила крапля вашого - "люблю!".
Тож, помовчіть... без "сонечок", без "зай",
Відвертих слів й притримувань за плечі.
Зупинка - дві і лиш "аревідерчі"
Вас проведуть із кодовим - "гудбай".
А може, швидше, ваша анонім,
Дощем зустріне зморені вокзали.
Якби ще знали, ах... якби ж ви знали,
Що ви і є той принц із її снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Не знаю, чи побачу ще, чи ні
Ключі лелек в простреленім озоні,
Що над велюром тьмяних териконів,
Щораз тягнулись в небо по весні.
Й несли в степи вознесене - "курли !",
Що пробира до дрожі душу й тіло,
Туди, де зараз люди під прицілом
І перельотом втомлені птахи.
Туди, де вибух лиш одним мазком,
Заграв стирає сонячну палітру,
І боязко, і страшно, навіть, вітру
Від того, так би мовити, АТО.
Де, попри все , на вирубках війни
Між блискавиць розлючених розрядів
Ще бачиться, як від густих снарядів
Лелеки прикривають нас грудьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017
[i][b] - Привіт! Ти як? Екраном чудо-смайли
Своїм єством захоплюють онлайн,
А їй гірчить, мов соком згірклим айви,
Далека відстань з бантиками тайн.
Та пише: "good ". Й соната білих клавіш
Онлайн-листа відносить за межу.
Мільйон сердечок і одне - "скучаєш?",
Летять навзрид в всесвітню мережу,
Слізьми небес, по щічках небокраю,
Ввібравши шквал емоцій досхочу.
Й лише "бувай!", і крапелька "кохаю...",
Лоскочуть її вушко в ритм дощу.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
[i][b]ЕСЛИ СТЫНЕТ СКУПАЯ СЛЕЗА
В ЯМКАХ ЩЁЧЕК, КАК СНЕГА КРУПИЦА.
ЭТО Я... ЭТО Я... ЭТО Я...
ЗАДЕВАЮ СОЗНАНИЯ ГРАНИЦЫ,
СКВОЗЬ РОЗБИТЫЕ КАПЛИ ДОЖДЯ,
НА УСТАЛОМ ОТ ТУЧ НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА ЛУЧ ОБНИМАЮ ЛЮБЯ -
ОДИНОКИМ ЦВЕТКОМ НА БАЛКОНЕ.
КОГДА, ВРЕМЕНИ СТРЕЛКА-СТРУНА,
КАБЛУЧКОМ СЛУХ ТРЕВОЖИТ ПУГАЯ,
ЭТО Я ВСПОМИНАЮ ТЕБЯ,
НА ОКОШКЕ ЦВЕТКОМ УМИРАЯ.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
[b][i]Весняний плач розпатланих беріз,
Стікають сльози цівками по рані,
І кровоточить кожен їм надріз
Та затихає краплями у дзбані.
Де, попри біль, ще кожна з них хапа
Тоненьким віттям місячну гондолу
І в ніч - удвох: берізки та весна, -
Десь моляться тихенько на стодолу.
Бо хто ще їм до зболених колін
Притулить не свердло, а чудо-ліки!?
Тож мовлять нам із сотих поколінь:
Як без людей прекрасно було, сві́те![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017
[b]
[i]Сумний поріг, ледь мліє літня осінь,
Кричать дощі в порожні вікна школи,
Під барабанний бій гілля із сосен
Снується павутиння, наче штори.
Голосить тиша текстами із стенду.
Й чиїмсь відбитком теплої долоні
Ледь гріє класи ніжно, мов легенда,
Та сивиною плутається в скроні.
І хочеться, хоч тінню аплікацій,
Пробігтись класом й коридором школи.
Та вітряне, від стомлених акацій,
Доноситься - "ніколи ... ой, ніколи..."[/i][/b]
P.S. Історія однієї закритої школи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
[i][b]Сезон дощу, осінньо-м'ятна стужа
З поривом вітру лізуть до дверей.
І я стаю чимраз тоді недужа
Не від інфекцій, але від людей.
Спадає радість, настрою під мінус,
Що навіть скибка цитрусу й узвар
Не здатні мій здолати горе-вірус -
Вселенську битву доброго та чвар,
Та в час, де ніжність зовсім вже не зброя,
І тисне на гачок лиха рука.
Кричу: "я - дівчина...
Я - дівчина, не воїн,
Я проти війн занадто ще слабка".[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2017
Ось обривають коло автостради
Сумного міста паростки пітьми
Та дивний сумнів кутає фасади:
"Чи будем разом від сьогодні ми?"
І лиш тобі - це правдою здається,
Чужа людино, знаєш, бачить Бог,
Мабуть, твоє велике дуже серце,
Що так кохає, наче би за двох.
Наперекір моїм, скажу до правди,
Колючо-гострим, болячим словам.
Ти хилиш небо темної лаванди,
Цієї ночі, у дарунок нам.
Й цю мить - "бувай" , відтягуєш на трошки.
Бо ж так нестерпно хочеться піти,
Коли зіниці синьої волошки,
В мою байдужість прагнуть прорости.
Чомусь бо так в житті завжди стається,-
Це досі не пояснено мені,-
Коли нам хтось дарує своє серце,
Ми ще чекаєм принца на коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2017
[b][i]Заміноване поле громами густої грози,
Що скотилась яскраво по щоці небокраю стрілою,-
Переоране впоперек й вздовж одкровено війною
Й захлинається кожною краплею горе-сльози .
Є в степах благодать,- переконую мовчки себе
Між проплаканих доль, де в осколках, купається миля
Й іще теплі сліди надсолона зціловує хвиля -
Розтривожених, зляканих небом і світом людей.
Що бинтують в підвалах сердечні й душевні рубці,
Ці мільйони життів у руках однієї людини,
Ну а по́ки... німі, благодатно-небесні краплини,
Наче бісерки миру, тремтять у дитячій руці.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
[i]Ну як ти там? Близька мені, людино,
За переливом осенні дощів,
В тіні́ вечірніх мряк і ліхтарів,
Що перейшов на інший бік сміливо.
Мовчиш... мовчиш... a я так знати хочу...
Та все сканую спогадом очей
Щасливі миті, відгомін ночей,
Від цього, навіть, Захід кровоточить.
І гаснуть дні на сірих східцях дому
Й розмитим кадром кануть в спориші,
Озвавшись болем згірклим на душі,
Що на межі чуттєвого надлому
В переживаннях: де ти? як живеться?
За контуром вже вижухлих лісів
Ще, вірю, чуєш там між голосів
Биття мого́ схвильованого серця. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Останнє губить сонечко тепло
У лісовому плетиві ожини,
Із ним й кохання наше відбуло
Та яблуком скотилося в корзину,
Як сувенір на пам'ять. о, Адам!
З коктейлем пряно-вигірклої муки,
Що болю ста життям моїм завдав
Й від безнадії опустились руки
Твоєї Єви, що іще живе,
Шукаючи знайомі в тиші звуки,
Вертається, щоб звабити тебе,
В своїм раю вже яблуком розлуки.
Й затримавшись на мить, - навік піти
В холодну осінь зморено зітхнувши,
Бо нам потрібні ро́ки, - щоб звести
Й секунди, щоб усе оце розрушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2017
Цей теплий серпень в гомоні дощів,
Як щастя мить - коротка й невідчутна,
Яскраво-ніжним соняхом горів
На грані між минулим і майбутнім.
Між до і після, в радість небесам
Пянив обох, манив медовим Спасом.
Й так прикро, що тебе тоді мадам
Присвоїла у мене так невчасно.
Без намірів поганих , скажуть - збіг,
Що відчаєм розбив блакитне небо,
Планету Землю вибивши з-під ніг,
Як в ньому гостра виникла потреба.
З собою наодинці ця, в стократ,
Потреба, навіть більша, аніж - жити,
Далекий мій, узятий напрокат,
Ну, як тебе так взяти й розлюбити?
Можливо, хтось у власному житті
Таку аферу зміг і провернути,
Закресливши минуле, а я - ні,
Не владна просто так його забути
В цей серпень, що аж стелиться до ніг,
Останнім шлейфом літнього левкою.
Якби ж він зміг, якби же тільки зміг-
Ніколи не знайомив би з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Я до тебе нестямно- тривожно,
Посекундно, із часом навскіс ,
Ледь торкаючись ніжно, як можна,
Бахромою весняних беріз...
Повертаюcь... стираючи знову,
Борозенки із твого чола,
Крізь безвихідь, знайшовши обнову,
Волошково-небесну села.
Та в хвилини безмежно-скорботні,
Переплакані тисячі раз,
Воскресаю завжди на полотнах
Твого серця, без частки образ.
Проливаючись сонця заливом,
До частинок, судинок, півкуль.
Так життєвий стелю́ я свій килим,
Мам, матусю, мамусю, мамуль!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2017
Читай блокнот, гортай її альбоми,
Отої, що й не міряла фату.
Бо ці рядки, і літери, і коми,
Немов на серці пам'ятні тату.
Що в ніч потоком пасмурно-чорнильним
З полотен спрагло-ніжної душі,
Під оком тиші бачачим і пильним,
Десь воскресають, вилившись в вірші.
В ім'я кохання, згаслого, мов свічка,
На перехресті часу і епох,
Яке, мов чорно-біла кінострічка,
І то - для неї, а не для обох.
Та й серце... серце, боже, mama mia!
Його б сховати у вуаль пітьми,
Щоб вогник цей, що досі в нім жевріє,
Останньою сльозою погасить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Твій день із німбом білого туману,
Що схожий так на ріки киселю,
Які боками труть віконну браму,
Вдихнувши запах кави й тютюну.
А ранки повні дивної загадки,
Бо перш ніж вогник блисне від плити,
Ти ловиш сонця марево кульбабки
Та сивий кіт, - ви вдвох - холостяки.
Й така у вас розмірена субота,
З гірчинкою у чашечці "латте",
Бо знаєш, як це: мчати на роботу
Й у дверях ще жувати "канапе".
Коли гарячий сонця жовтий бантик
Пусті долоні гріє недарма,
Твій день таки закоханий романтик,
Та, жаль, мене у ньому більш нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Хто ще загляне
В наш перерублений скверик,
Ніжно поправить
Лавочок мідь-завиток!?
В тихий оазис
Ярко зелений-зелений,
Легко надпивши,
Тиші брунатний ковток.
Хто розмалює фресками
Площі асфальту
З класик дитячих, ген
До кінця ліхтарів!?
Й просто під віттям
Ждатиме зайчиків сАльто
Теплого сонця,
Після сезону дощів!
Чи підрахує
Вже не дерева, а зруби
Й просто по кільцях
Роки старого пенька,
Знаєш, ба більше,
Нас і його вже не буде
Й того кохання
В парку Івана Франка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017
На годиннику шість, а вже, мабуть, десяті ке-ме
Намотали колеса розігріті старої маршрутки
Й крізь молочно-ванільне віконце, доволі брудне,
Дивним проблиском сонце і небес кольори незабудки.
Де в моменти, коли так надривно голосить двигун
І скриплять поржавілі, допотопні сидіння і рами,
Мої мрії дзвенять міліоном незнайдених рун,
Досягнувши зі мною неминучої тревел-нірвани.
Адже поруч такий неприступний, холодний зеніт,
Що вмістився у скла ледь спотілий, маленький квадратик.
Я -це той пасажир, що чекає лише вихідні,
Щоб в обіймах твоїх, мов метелик в траві заплутАти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017
Місяць цілує тебе
Ніжно-преніжно в губи
Й тихий оазис кімнати,
Мов Віслу нічний Париж.
Квітнево-п'янка нірвана,
Не спиться тобі лиш люба.
-"Як мені можна спати,
Коли ти іще не спиш?"
Промені світла тускло,
Пнуться, немов ліани,
Поміж гардин пастельних,
Диво-нічних цвітінь.
Будить твоє:"коханий,
Так захотілось кави,
Тільки, як бачиш, піднятись
Зовсім не хочу, лінь".
Миттю мене скрипінням
Вже зустрічають двері,
Чашок давно монотонний,
Ніжно-легкий передзвін.
-'Цукру одну бажаєш,
до диво коффе-вечері?"
"Пізно тому відмовлюсь"-
Летить твоє навздогін.
Кілька хвилин й вертаю,
Там де зірок уламки,
Всю постіль мережать нашу,
Здається, ось-ось згориш,
Промені то салютом,
То, наче нічні гірлянди,
Кава твоя готова,
Та ти вже солодко спиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017
Коли прийдеш ти втомлений додому,
В куток недбало кинувши піджак,
Виказуючи настроєм при цьому,
Що все тобі сьогодні щось не так.
І я в хвилини сотої напруги,
Щоб не розбити витримку, мов скло,
Спочатку вперше, а пізніше й вдруге
Спитаю, що ж на тебе надійшло.
Усю до ніг поклавши свою зброю,
Без долі навіть осуду в очах
Я доторкнусь чола твого рукою
І вся печаль розпуститься по швах.
Немов старе, неякісне в'язання,
Залишене у схроні невпопад,
Відійдуть так години нервування
Без права повернутися назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
І будуть, будуть ліс і шампурі,
Смачний шашлик в терпкій олії хвої
Й маленьке сонце, наче в футлярі,
Кори ялин вже вицвіло-блідої.
І свіжа-свіжа мякоть літніх хмар,
Та бажане століття від зозулі ,
Невтомне дочки й синове: "давай,
Пограєм в м'яч, ну мам, скажи папулі" .
Яскравий атлас буйної трави
І каганці ромашок білі-білі
Й такий щасливо-загорілий ти,
Підкинеш в жар ще трішечки вугілля.
Не десь там у спільнотах чи в онлайн,
З банальним "як ти?" вечером по скайпу ,
А тут, де сонця жовтий-жовтий лайм ,
Крізь крони сосен ставить всім по лайку .
Де тепла тінь в малесенькі руці
Ледь стигне, мов би образи в люстерку,
Де ти так радо синові й дочці
Розгорнеш сміло куплену цукерку .
Та, наче скарб, хвилини золоті
Внесеш в такий скупий, забутий будень.
Хоча, тебе немає ще в житті
Та серцем вірю в мене так ось... буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Щасливий, бо діти вже звуть тебе "татом",
В момент, як я заздрю тобі лиш тихцем,
Що й наші могли би також називати
Тебе так красиво... але - "татусем".
Однак, не збагнулось усе це завчасу,
А тільки опісля в німій тишині,
Уже, як сама, підраховую втрати
Самотніми айстрами на полотні.
Десь, ловлячи мрії між стомлених вулиць,
Мігруючи смужками сивих доріг,
Де долі обох, назавжди розминулись
Й останні сліди виціловує сніг.
Розтавши абзацами рідного слова,
Таємним звучанням мелодії сліз,
Шукаючи містом тебе, наче бога,
Мов нитка за голкою, лину навскіс.
Невміло, наївно, розправивши крила
Найкращих бажань, виливаю в вірші,
Ще поки не впали розлуки чорнила
На випрану постіль моєї душі.
Ще поки це небо говорить з землею,
Як я із тобою, сльозами з-під вій,
Ота, що не звуся ласкаво - "твоєю"
І ти із приреченим -"більше не мій".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2017
Ці потоки людей, в їх тривожно-сліпім мерехтінні
Й пряно-вигірклі суміші ринку густого озону
Геть стирають його - донедавна собачі обійми,-
Це сьогодні щеня відвезуть до просторого дому.
Майже сотня очей ходить поруч коробок кругами,
Повз картонних дверей, що тяжіють, немов із бетону.
Теплий-теплий клубочок із шерсті так хоче до мами,
Подолати оцю паперово-складну перепону.
Та споруда йому не під силу, він впав недолуго,
У чеканні того, що йменується як: "неминуче".
Раптом громом складне, - "А ти будеш, в самотності другом?"
Пронеслося від леді у шикарному платі від "гучі".
Та як може її донести його серце собаче?,
Що в палацах, де навіть, ступати не хочуть і босі,
Йому важко дружити! Та з болем питання одначе,
Поневолі чомусь підштовхнуло лизнути їй носик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738164
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 17.06.2017
Вражають хмари величчю, як храми,
Ця молоком, розбавлена блакить,
А теплий спогад зірвані тюльпани -
Все так і прагнуть знову воскресить.
Мій свіжий смуток, виливши назовні,
Сплакнувши разом з березня дощем,
Під звуки тиші: мертві та безмовні,
Що туго шаллю скутали плече.
Виною пристрасть, та, що ковилою,
Тебе по цьому світу понесла,
Де все мохіто мятної любові,
Вже інша п'є із келиху до дна.
Мене навік зробивши сиротою ,
Пришвидшивши весь темп серцебиття.
Був не відрізок днів моїх з тобою, -
Це, мабуть, було все моє життя.
Хоча, й наздовж мережане обманом,
Однак, коли згадаюсь я тобі,
То буду там, де зірвані тюльпани,
Самотньо-кволі журяться в вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017