| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Розквітала на дворі калина,
стукала вітками в дім,
колихала мати дитину,
всю душу вкладала у нім.
Все казала: "Спи мій синочку,
хай присняться веселки лиш сни,
хай життя твоє заквітає,
як сади на крилах весни".
Час проходить і роки минають,
материнські слова ж на віки,
діти виросли, а дяки не мають,
за все те, що робили батьки.
Може час такий наступає-
про мораль вже забуто давно,
кожен жити багато бажає,
а яким вже шляхом всеодно.
Хтось будинки будує обманом,
хтось машини в інших краде,
хтось дітей на горілку міняє
і спокійно з цим всім він живе.
Ще багато можливих варіантів,
де забувся облік людей,
ми шукаєм собі домінантів:
у мільйонах, мільйонах грошей.
Хоч насправді ми всі розумієм,
що немає щастя в грошах,
але і без них ми не вмієм,
бо напевно такий вже є час.
Головне в моменти розкоші,
залишатися завжди людьми,
не мінятись на міднії гроші,
і не забувати сім'ї.
І нехай розквітає калина,
бо народу відомо одно,
що калина, то символ родини
і напевно не спроста воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2017