Буква до букви.
Слово до слова.
Всіх дивувати, знову і знову.
Трохи втомився.
А може ще раз
З кимось простився.
Та чи на завжди?
Це - не питання.
Єдине, що справжнє -
Вічне кохання.
Єдине, що є, що було і буде.
Вічна любов Христа до Іуди.
Думками людей, що дивились і знали...
Ті, які вчора каміння кидали,
Вже посміхались,
Й так відверто брехали.
Якісь обіймали,
Якісь цілували...
Якісь червоніли,
А потім, сховавшись, все пили і пили,
Потім кричали, що не ми ж Його вбили...
Згодом замовкли.
Всі розуміли...
Все пригадали,
З’явились і сльози.
Дивились і знали,
Що то за рози.
- Мабуть на всі тридцять.
- Але ж треба жити.
- Не плюй у криницю,
Бо ж з неї ще пити.
- О, заговорив!
А раніше де був ти?..
Велике то горе -
Бачити й чути:
Око за око і правда на правду.
А коли це скінчиться?
Чи може назавжди?
Брати і вовчиця:
Любов єдине,
Що справжнє...
Що варто уваги.
Ми навчились в оазисі вмирати від спраги:
Еволюція.
Але лишились і тайни.
Революція Ленінська
І сексуальна...
Віднині ми вільні,
Робити все, що бажаєм.
Деякі риси
Спільні із раєм.
Все, що завгодно, тільки встигай.
До самого дна, лише пий та гуляй.
А що буде після, нікого не цікавить,
Єдине життя мусить бути яскравим.
Щоб лишатися кращим,
Потрібна помста за жертви...
Дивна любов
Самогубця до смерті.
А серце співає
В унісон із диханням.
Єдине, що вічне -
Справжнє кохання!
