Я, прислухаюсь до музики дерев
До пагінців, що зростила природа.
А у них висота ,як у королев
Вони плачуть дощем слізно в негоду.
Я прислухаюсь до музики дерев
До пагінців, що зростила природа.
Вітер гне їх додолу, як дикий лев
Зриває з гілля білий цвіт в негоду.
О, не лютуй і втихомирся вітре!
Сядь під деревцем і відпочинь з доріг.
Хай зелений гай розмаєм розквітне
Стелить оксамитовий килим до ніг.
На їхніх вітях пташка в'є гніздечко
Співає, звеселяє світ піснями.
Малюють казку золоті крилечка
у танці ,у вальсі під небесами.
Нахиляють сонце з блакиті у гай
Єднають піснями землю і небо.
Голубіє волошкою небокрай
Дарує щастя для мене ,для тебе.
Дерева впустили корінь до ріллі
Стають дужі, міцні крони з роками.
Тримає їх небо божий дух землі
Продовжують рід,насінням, плодами.
Дерева віттям розганяють хмари
Вони ,як люди відчувають цей світ.
Заховались в сніжні гори отари
Щоб в п'янких пахощах цвів липовий цвіт.
----2------
МИ, ХУДОЖНИКИ СВОГО ЖИТТЯ
Ми, художники свого життя
І кожен малює те, що бачить.
Всі ,прагнемо казки ,як дитя
І на все потрібно щастя, удачу.
В кожного є свій внутрішній світ
Не всі можуть висот осягнути.
Птах розправляє крила в політ
Щоб тут волю, воленьку відчути.
Світ багатий в красі природи
Один чорно-білим розмалює.
Інший,в різних кольорах моди
Із ідей, фантазій розфарбує.
А в кожної пташки свій голос
Одна набире ноту високу.
Інша, низько ,як в житі колос
Співом обійме ниву широку.
У кожної пташки є талант
Не у всіх є ключ до раю.
Одна перелетить океан
А інша до зір ,до небокраю.
Ми, художники свого життя
І любимо райдужний колір.
Хай сонце осяє наше буття
Дарує долі -сюрприз сувенір.
М..Чайківчанка.
Чудовий вірш! 
