Якого кольору твої самотні сни?
Чи кольору мінливої весни?
Чи жовті, як цитрина, як розлука,
як ревнощів смішних пекельна мука?
Червоні, як гранат, як шал, як кров,
як – невмируща рима! – як любов?..
Мої ж – спокійні. (Серця не ятри.)
Ультрамаринові, як літні вечори.
Щиро Вам дякую за відгук!
Російська мова зараз дещо демонізована, так. І я б, напевно, зненавиділа її, якби вона була тільки мовою агресора. Але, на щастя, це ще й мова багатьох українців, бо Україна не закінчується за межами Львівщини чи Полтавщини, як би того не хотілося ворогам нашим.
А особисто для мене це ще й мова улюблених поетів, котрі безумовно б засудили цю жахливу війну, бо завжди були противниками неправди й тиранії.
Я довгий час жив у Росії, геолог за професією. Виховувався на творах російських поетів - Блок, Цвєтаєва, Ахматова, Єсєнін, Надсон, Сєвєрянин, Ахмадуліна, Тютчев, Фет й інші - це моє. Але... Не забувайте, що кожен російський демократ чи ліберал закінчується там, де починається мова про Україну. Приклади? Можу навести безліч, якщо захочете.Візьміть хоча б Нобелівського лауреата И. Бродского "На независимость Украины" чи геніального поета А.Пушкина - 100% імперця й т.д. А чи багато сучасних російських інтелектуалів відкрито виступили проти цієї жахливої війни? Можу перерахувати Вам на пальцях. Так що, на жаль, не все так однозначно у цьому питанні.
Понад 2000 художників, мистецтвознавців, архітекторів, продюсерів, кураторів, музикантів та інших діячів культури підписали відкритого листа російських робітників культури та мистецтва проти війни з Україною. Цей лист є в інтернеті, легко знайти.
Тепер про вірш Бродського. (Як на мене, не найкращий.)
Є у цього поета п'єса "Мармур". Двоє довічно ув'язнених сидять в одиночній камері. Раптом один зникає. У іншого - шок, паніка, ридання й виття зі словами: "На кого ж ты меня, ***, покинул?!!"
В тому ж дусі розумію й цей горезвісний вірш. Так покинутий чоловік проклинає та б'є жінку, яку не може відпустити. Недостойно. Але це ажніяк не зневага, не "вєлікорусскоє прєзрєніє", як це часто й невірно трактують.
Відкриті листи були, це правда. Особливо у перші дні війни. Кілька чоловік навіть втратили роботу. Але такі листи - просто декларації, вони не спричинились до будь-яких активних дій. З публічних людей з активними виявами позиції можна назвати хіба що Ахеджакову, Басилашвілі, Макаревича, Галкіна, Сєрєбрякова й деяких інших. Не забувайте також, що офіційною причиною початку війни було оголошено "захист російськомовного населення" й те, що на Росії вважають, що "русский мир всюди, де звучить російська мова". Тобто і в Вашому Мукачево теж. І саме російськомовні Крим і Донбас прийняли "русский мир" з відкритими обіймами. Будьмо щирими. Так, російськомовні хлопці зараз вмирають за цю землю, яка є їх батьківщиною. Й ця земля завжди памятатиме їх. Але правда й у тому, що після війни щось треба буде робити з поширенням "русского мира" у цій країні, якщо хочемо щоб вона була УКРАЇНСЬКОЮ. Якщо ж "какая разница" - через певний час отримаємо нову війну. І тут мене ніхто не переконає в зворотньому. А Бродський - чудовий поет, проте, на жаль, махровий російський шовініст.
Знаю, звичайно, що ні в чому не зможу переконати Вас, просто висловлюю свою позицію.
Поважаю Вашу позицію та дякую за такий цікавий диспут.
А у Бродського є твори значно кращі. Хоча б той, що починається зі слів "Империя - страна для дураков". Гадаю, в рф буде все менше й менше людей, котрі схочуть жити в "стране дураков". У Петербурзі путіна вже в держзраді винуватять.
Вашими б устами, Світлано, та мед пити... А про " страну не дураков, а гениев" мріяв "вернутися з війни" ще І. Тальков, справді великий російський співак. Вбили, на жаль. Але - дай, боже...