Всі ми – безвольні та бездушні –
Ми всі залишимо сліди.
Всі ми – лукаві й простодушні –
Чи для життя, чи для біди?
Всі ми – блаженні та нещасні –
Такі наївні й такі вперті!
Всі ми – жахливі та прекрасні –
Ми кандидати в мертві.
Ще вчора – літо! Зараз – осінь.
Весна пройшла – прийде зима.
Всі ми не молимось, та просим
Цього життя.
Всі ми – поети-хулігани –
Написані й одразу стерті.
І я – поетик – скоро кану:
Ми кандидати в мертві!
Живи, живи собі, людино.
Рождайсь людиною й вмирай!
Ти думаєш, така єдина?
Людина – ад, людина – рай.
Багато нас тримає куля,
І всі залишимо сліди:
Чи для життя, чи для біди.
Ми тимчасові – ви забули?
Наша творчість житиме вічно. У віршах, у піснях, у прозах, у картинах. А ми ? А ми - тимчасові. Але такі потрібні цьому Світові. Чудовий твір, Максе. Браво!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У тому віці, коли під червоними вітрилами біжать по хвилях дорогою в нікуди, у автора цих образів виписала в свій поетично-прозовий зошит вислів: "...ни увлечений, ни разочарований бояться не надо. .. Бойся лишь обобщать разочарование и не окрашивай им все остальное.". Відтоді доволі часто у своїх висновках замість "Ми" пишу "Я". І це дивним чином змінює зроблені висновки. Пізніше увірвався Кузьма Скрябін зі своїм: "Будь особливим!"
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Чарівні спомини охопили мене після Вашого коментаря. Необхідно вкотре перечитати Гріна - безсмертна повість на віки.
Колись в розмові з одною дуже розумною людиною я сказала, що юність закохана в смерть. Зі мною погодились.
Дякую Вам за Ваші вірші - і бажаю шаленого щастя!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано, дякую!
Світ співпадінь, чи не так?