Вогник в грудях палає
Рікак життя по тілу біжить
Хтось пролитеть на нього зігрітись
Комусь захотілось водиці напитись
Червона вода по тілу тече
Тепло від сердець вона скрізь несе
Легко відмовилась і промовчала
Потом засоромилась і замовчала
Крила розпустиш і прилетиш
Метелик мій любий
Ти вся задрожиш
Вогник для тебе світить вночі
Від джерела біжать же струмці
Кожен відчує жива де вода
Де прохолода, де насолода
І де є душа
Куди крила несуть і де тебе ждуть
Вогник палає тобою горить
Ти є натхнення і муза життя
Ти вдохновення, політ ти душі
Все решта вірші
Намиста із слів
На тілі земному
На шийці твоїй
Чомусь я пишу все більше рядків
То вище, то нижче
Одні зазвучали
Інші сумують
Ті вже гукають
Ті виглядають
Ті манять і гріють
Ті соромливо у осінь крокують
Ті горною річкою в душу прямують
Ті тіло ласкають, екстаз наближають
Та всівони знову тебе окриляють
В політ крила розпускають
Вітром до зірок несуть
Лети метелику, лети
Все, що прекрасне покажи
Серед таких як ти порхай
Серця ти радуй, не скучай.
