Потік людей , як однорідна маса ,
Що хаотично тут і там снують.
На лиця повдівали маски.
Вони просто існують , не живуть.
У всіх завжди якісь проблеми.
Завжди хтось винуватий , не вони.
В думках постійні схеми ,
А у серцях , коріння сатани.
Себе поставили на перше місце
І слово Я в істериці звучить.
МОЄ, МЕНІ , для МЕНЕ , як убивця .
А совість у куток забилась і мовчить.
Та що нутро , вже люди кольори змінили ,
Відтінок сірого присутній на усіх.
А вирватись з потоку нема сили ,
Так і живеш неначе псих.
І от з"явився інший колір.
Він вирізняється у натовпі людей ,
Пальто яскраве і високий комір
І радість , що іскриться із очей.
Він посміхається завжди так щиро,
Слова подяки на вустах для всіх.
І все це виглядає дуже мило .
Нетреба навіть балачок пустих.
От запитали в нього -Як виходить?
В собі ти маєш тільки позитив.
Невже тобі ніщо не шкодить ?
І хто тебе від цього захистив?
Він відповів-Життя таке коротке,
З любов"ю треба нам його прожити.
Навіщо в душу брати все гидотне ,
Зганьбити те , чим треба дорожити.
В собі потрібно щастя і добро плекати.
Навести лад , прибратись у душі.
Уранці , щоб хотілося вставати ,
Спокійно , міцно спати у ночі.
Весь день ти присвяти для когось.
Хай невеликі ти твориш діла ,
Можливо треба і відмовитись від чогось ,
Для того , щоб в душі весна цвіла.
11.11.2021р.
Чудовий вірш! 
