Чому мовчиш , Сашко? Скажи , чи любиш?
Бо не бува любові без цих слів.
Без них не знаю, чи зі мною будеш.
Чому мовчиш? Неначе ти зомлів.
От ти цікавий, важко бач сказати,
А я так хочу слухати :-Люблю!
І в цю морозну ніч буду кричати:
-Почуйте , зорі , я Сашка люблю!!!
А тепер ти , давай кричи , не бійся.
Хай знають всі , яка твоя любов…
Що змерз ? Візьми мої вуста , зігрійся…
Ну що ? Заграла , закипіла кров?
Ну хоч шепни на вушко , чом смієшся?
Якийсь ти в мене зовсім не такий.
Словами з тебе точно не нап"єшся,
Чого мовчиш , неначе ти німий.
Ну все , я змерзла , буду йти додому.
А ти , до завтра вивчи –Я Люблю.
Мені подзвониш вранці , більш нікому!
Твою німу любов я запалю.
І ранок наступив... у небі гулом.
Збудив світанок взривами ракет.
Страшним смертельним вітром враз подуло
І почала війна кривавий свій бенкет.
Їх тисячі , у черзі захищати.
Там і Сашко стояв, весь мовчазний.
Так і не зміг уранці їй сказати.
Стояв закоханий , засмучений , німий.
Були дзвінки і сльози і мовчання.
Палкі цілунки чутно в телефон,
В надії зплетене німе кохання.
Він про любов мовчав і про Херсон.
І раптом зник зв"язок між ними,
Біля Херсону трубку не беруть.
І стали дні тягучими , німими,
На іншому кінці чекають , ждуть…
Яка причина? Думки душу крають.
Хоч би живий , котилася сльоза.
І от дзвінок , хтось інший розмовляє,
-Живий , поранений…лунає мов гроза.
Мов горлиця , летіла до шпиталю
І серце ледь не вискочить з грудей.
Де ти , мій мовчазний скрипалю?
Хтось зупинив її біля дверей.
-Ви до Сашка? Це я дзвонив , пробачте.
Він не хотів дзвонити , це я сам.
У нього ніг немає…Ви не плачте,
Живий лишивсь , подяка небесам.
Сховавши сльози , глибоко вдихнувши,
Зайшла в палату , де Сашко лежить.
Обійняла , міцненько пригорнувши,
А він на неї дивиться…мовчить…
-Чому мовчиш?..Скажи , чи любиш?
Бо небува любові без цих слів.
Без них незнаю , чи зі мною будеш…
-Люблю,-тихенько він прошепотів.
І полились рікою їхні сльози.
Німу любов , кохання розтопило.
Мовчання більше не несе загрози,
Бо шепотіння , має більшу силу.
12.08.2022р.
Олександр Степан.
ID:
956176
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.08.2022 12:37:03
© дата внесення змiн: 15.09.2022 13:22:31
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий вірш! 
