1 5 8 ⠀⠀⠀⠀Котики.
⠀⠀⠀⠀⠀
Я не хочу вже більше нічого,
⠀⠀⠀⠀- в думках - пустир.
Тільки - чистого неба над
⠀⠀⠀⠀кожним і сталий мир.
Не дивитись новин в рань
⠀⠀⠀⠀здираючи млу з очей,
Не лічити утрат, не чекати
⠀⠀⠀⠀нових смертей.
⠀⠀⠀⠀⠀
Я не хочу вже більше нічого,
⠀⠀⠀⠀в душі бо - злам!
Тільки - вкрай справедливої
⠀⠀⠀⠀кари усім катам,
Щоб те зло, що вони
⠀⠀⠀⠀заподіяли в цій війні,
Повернулось, удвічі,
⠀⠀⠀⠀ув їхні краї гнійні!
⠀⠀⠀⠀⠀
Я не хочу вже більше нічого
⠀⠀⠀⠀в ці дні крихкі,
Тільки - радості й сміху
⠀⠀⠀⠀на поверхах, що живі,
Блиск вологості щік і
⠀⠀⠀⠀міцного сплетіння рук
На омріяних зустрічах,
⠀⠀⠀⠀теплих після́ розлук.
⠀⠀⠀⠀⠀
Хто молитися вміє, той
⠀⠀⠀⠀молить своїх богів,
Хто яритись уміє, стріля
⠀⠀⠀⠀у своїх врагів.
Що ти вдієш, як горло слабе,
⠀⠀⠀ ще й - у рабстві слів.
Як не можеш нічого,
⠀⠀⠀⠀мовчати сам Бог велів.
⠀⠀⠀⠀⠀
Не кричи ув етер, це не
⠀⠀⠀⠀треба тобі, - лиши!
Сила ж інша незнана все
⠀⠀⠀⠀править своє - пиши!
Ніби в поміч слону,
⠀⠀⠀⠀мурашинку дали якусь,
Тута двигає він, тута - ти,
⠀⠀⠀⠀тута я візьмусь...
⠀⠀⠀⠀⠀
Жахливіше немає, ніж
⠀⠀⠀⠀риска на тлі хреста
У дитячім щоденнику,
⠀⠀⠀⠀що на краю листа.
Крижаного мовчання після́
⠀⠀⠀⠀- "А чи, ви, живі?".
Есемес не прочитані нині
⠀⠀⠀⠀й наза́вжди ті...
⠀⠀⠀⠀⠀
Я не хочу нічого в умовах
⠀⠀⠀⠀таких тяжких,
Тільки - слова "звитяга"
⠀⠀⠀⠀на мовах усіх земних.
Тих обняти, які залишились
⠀⠀⠀⠀в цей час людьми,
І писати про котиків.
⠀⠀⠀⠀Котиків, чорт візьми!..
⠀⠀⠀⠀⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀⠀⠀⠀⠀⠀
ОРИГІНАЛ
⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀Alja Khajtlina
Вчора о 01:56 ·
Сто пятьдесят восьмой день: про котиков
Не хочу уже больше, не хочу уже ничего,
Только мирного неба над каждою головой,
Не смотреть новостей, продирая глаза с утра,
Не считать смертей и новых не ждать утрат.
Не хочу уже больше, ничего уже не хочу,
Только справедливости каждому палачу,
Чтобы то, что они сотворили в этой войне,
Им вернулось в ответ, вернулось в ответ вдвойне.
Не хочу уже больше, ничего не хочу уже,
Только смеха на каждом выжившем этаже,
Только мокрые щёки и переплетенье рук,
Только встречи и встречи и радость одну вокруг.
Кто умеет молиться, молит своих богов,
Кто умеет яриться, стреляет в своих врагов,
Что ты сделаешь, слабое горло, словесный раб,
Ничего не можешь - тогда замолчать пора б,
Не кричи в эфир, не надо, не мельтеши,
Но другая какая-то сила твердит: пиши,
Будто дали слону в помощники муравья:
Здесь толкает он. Здесь толкаешь ты. Здесь толкаю я.
Ничего нет страшнее черточки на кресте,
Детским почерком дневника на рваном листе,
Ледяного молчания после "вы живы, да?"
Сообщение не прочитано навсегда.
Не хочу уже больше, ничего не хочу, никак,
Только слова "победа" на всех земных языках,
Обнимать всех тех, кто остались вокруг людьми,
И писать про котиков. Котиков, чёрт возьми.
ID:
955103
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.08.2022 20:56:57
© дата внесення змiн: 11.08.2022 15:17:28
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
