У селі покинутім , та забутим Богом,
Усе сіре , чорне , не видно нікого.
Ось сміття , та глинище , це стояла хата.
По під кущами лавка , крива та горбата.
Село мертве , дике , бур"янами вкрите.
Кругом сліди вовка , барлоги пориті.
А усі дерева , наче покрутили ,
То вони від горя , що їх залишили.
Забули , покинули...так і кладовище,
Хрести згнили , похилились. Тільки вітер свище...
Душі предків іноді своїх виглядають,
Та дарма...нікого...наплачуться і знов полягають
В сиру землю матінку , тільки вона знає
Їхнє горе, їхній смуток, усіх пригортає...
Серед всього чорного, зкраю зеленіє,
Яблунька , що вижила, листям душу гріє.
Біля неї навіть, бур"яну немає
І плодами рясно гілля обвисає.
Наче кличе , мАнить-Підійди ,не бійся!
Бери , збирай яблука .Тільки уклонися.
Якщо тобі мало, тожеш потрусити.
Я для тебе з радістю , буду ще ростити...
Тільки приїзжайте , хоч би раз на рік,
Бо я одинока тут росту свій вік.
Із росою плачу , ридаю з дощами.
Сумую , чекаю, як діточок мама...
Пролетіла осінь.Зима наступила,
Морози тріскучі, снігом не вкрила.
Почорніло гілля, скорилося долі...
Дуже тяжко в світі , жити без любові.
28.10.2021р.
Майстерно! 
