Я дивлюся на небо крізь пальці,
Бо у сонця проміння пекуче
І сліпуче буває у ранці,
А у вечері , слізно плакуче.
І на світ я крізь пальці дивлюся.
Так простіше , щоб не помічати.
Бо на правду дивитись боюся,
А ще гірше , дивитись й мовчати.
Майже всі зараз дивляться схоже.
Так простіше , на психіку легше,
А дивитись без пальців , той зможе,
Хто жорстокий наш світ баче вперше.
Або той, в кого нерви залізні,
Або пальців нема після битви.
Як дивитися в очі Вітчизні?
І які шепотіти молитви?
І раніш так було , років з триста...
Всі сліпі кобзарі , в основному,
А душа була чиста , іскриста,
Що співала народу людському.
Сліпі люди великою сили,
Оті пальці , з очей прибирали.
Іскру правди у пісні носили,
Звуки кобзи у серці лунали.
25.07.2022р.