Где ты была, когда сквозь серость рани,
Издевка первого луча вошла,
Глаза свет резал, будто край стекла,
Уничтожая сказочности блажи.
⠀
Где ты была, - хотел я одиноко
Просить не поцелуи, Боже, нет, -
Лишь видеть немость губ на много лет
И тела чувствовать истому сбоку.
⠀
Как сивые глаза, под утро зори
Мечты лелеят с ветром в поле.
Мечтательность растаявши сплыла
А день сразит все прихоти былые,
Появятся любовницы иные...
Где ты была? И вообще - была?..
⠀
Автор Олесь Григ
Перевод Юрий Шибинский
⠀
ОРИГІНАЛ
Де ти була, коли крізь сірий ранок
знущання першого проміння увійшло,
і очі світло різало, як скло,
вбиваючи казковість забаганок?..
Де ти була, коли моя самотність
благала ні цілунків, боже – ні, -
вдивлятися в твої уста німі
і відчувати поруч тіла млосність?..
Мов сиві очі, на світанку зорі
плекають мрію з вітром десь у полі…
Розчинена замріяність нічна.
Яскравий день вбиває забаганки,
і зовсім інші з`являться коханки…
Де ти булла? Та й взагалі – була?..
До речі - це мій перший переклад укр-рос.Те, про що Ви кажете, може й було б красивіше, але ж у вірші мається на увазі "очі спросоння, коли вони сиві - сивые, но не седые.Просто українською промовляються однаково:і седые і сивые. Але ж седые очі не бувають.А от "очі сиві, ніби в тумані" і туманные зори (українською - заграви) бувають. Дякую за коментар.
С.У. М.Сірий із синюватим або голубуватим відтінком. Дмитрик весело дививсь на світ божий сивими очима
Дякую за розлоге пояснення! "Сиві очі" - милозвучно, а "сивые глаза" - мені якось незвично... Втім, українська мова взагалі милозвучна, слова не затерті. Вона для мене жіночого роду - мова-дівчина. Російська звучить десь на півтона нижче. (Не думайте, що не люблю й не ціную російської.)
Підписуюсь під коментарем. Для мене так є теж. Я років 5 тому перейшов на мову. І щоб вивчити її краще, почав перекладати, одночасно узнаючи багато нових слів
. Постійно читаю рос вірші. і зрівнюю їх з перекладами. Все ж таки мовою приємніше звучить.