В прабабусі у селі , скриня є велика.
Вона здорове-е-нна у кутку стоїть
Коли я сам в дома , в хаті дуже тихо.
Іноді я чую , як вона скрипить.
Я підходжу ближче , пробую відкрити,
Ні, не піддається , там секрет-замок.
Ключ у прабабусі, вона там ховає,
Скарб якийсь великий...золота кусок.
А іще можливо, там хтось проживає
І цю таємницю , бабця береже,
Бо коли у скрині кришку відкриває,
З кимось розмовляє.
Так, ну досить вже!
Я підбіг із заду, обійняв:-Бабуньо,
Покажи будь-ласка нам свої скарби!
Вона повернулась , я побачив сльози,
На лиці усміхненім , по щокам текли...
-Щож, мій любий внучику, бери тоді стільчика,
Ставай біля скрині ,я все покажу.
Ось поглянь, це бабине життя тут заховане.
Я тобі за нього трохи розкажу.
Бачиш старі фото у кутку приклеяні.
З часом пожовтіли-це мої батьки.
У часи холодні , у роки голодні
Стала я сиріткою...а ось ту́фельки,
Їх подарували , як школу кінчали.
На останній дзвоник...танцювали вальс.
І на них бувало , хлопці наступали,
Потім вибачались , червоніли враз.
Потім , якось вийшло , що я заміж вийшла...
Ось весільна сукня , навіть є фата.
Петра полюбила, доньок народила...
Пожити не встигли , бо прийшла війна.
Ось листівок купа , мотузкою скута,
Це вони із фронту, від прадіда твого.
Про бій з ворогами , любов між рядками...
Три роки чекала, Петруся свого.
І от- небо впало, бо його не стало.
Прийшла похоронка...думала кінець,
А ще двоє діток, як же далі жити.
Серце зачерствіло , наче камінець.
Діти виростали, роки пролітали.
Я вся у роботі , не жаліла сил.
Грамоти, медалі , а от три похва́ли.
Ох і назбирала , припадає пил.
Це відріз на плаття, так і не пошила,
Це сукно для по́льта теж нема часу...
Все кудись спішила , не жила-летіла.
Срібло заплелося в русую косу.
-Що це за малюнки? :- в баби я питаю,
-І навіщо в скрині , всі вони лежать?
Це все подарунки , від моїх онуків,
Я не маю права їх повикидать.
І твої листівки тут я зберігаю,
Бо вони для мене дуже цінний скарб.
Кожен день поштарку в вікна виглядаю...
Шліть бабі малюнки , не жалійте фарб...
-А на дні , в глиби́ні, два вузли й хустина.
З маками червоними, то чиї вони ?
-Ой моя дитино!!!Та нова хустина...
У останню подорож, де чарІвні сни...
Зачинили скриню , прабабця з онуком.
Спогади притихли і клацнув замок...
І такі скарби ,є в кожної людини,
Із минулим їхнім , тоне-е-сенький зв"язок...
8.11.2021р.
Олександр Степан.
ID:
954330
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.07.2022 09:05:23
© дата внесення змiн: 23.08.2022 20:49:53
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
