«Через сімсот років лавр зацвіте знову…»
(Гійом Белібаст)
А знаєш, Всесвіт нагадує яблуко,
Що висіло на гілці дерева-порожнечі,
І полетіло-зірвалось:
Летить досі з минулого в майбутнє,
А я слухаю тупіт копит
Коли пишу кострубаті верлібри
Та фіалкові елегії про кімерійців-блукальців,
Що як зорі – ні дому, ні прихистку:
Лише стигле яблуко, яке летить-падає.
Яке колись було квіткою – вогню.
Псалом. А знаєш, я співав колись
У церковному хорі
Храму дітей вдови
Біля якого мальва цвіте. І пахне м’ятою.
Пил годинників, завірюха клепсидр
У місті над річкою – над Бористеном,
Де височіє дерево – старе, як світ ящірок,
Шрам на шрамі, але далі цвіте і росте –
В Небо мовчання. А знаєш, давно вже
Мурували будинок – білий, білий
Як вишня весною, як одкровення,
Будували на радість Сонцю,
Місили глину у ночвах Ночі,
Доки блискавка-спалах
Не провістила грозу.
Шановний Шоне!
Ваш Всесвіт - не яблуко... Радше величезна Яблуня, рясна неймовірними підсвітами-плодами, в кожному з яких є місце сивій мудрості...
Дозвольте на маленькій гілочці десь знизу підчепити українську щепу моїх власних роздумів від прочитаного... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973089
З повагою,
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, розуміння і такий поетичний резонанс!
Що тут скажеш? Ми всі намагаємось зазирнути в завтра, з вірою і тривогою. Той затюканий маніяк, як та мавпа, дорвався до бомби і постійно погрожує, що рване. У Вас гарне передбачення, бо ніякі блискавки-спалахи не страшні білому мурованому будинку, біля якого вирує звичайне життя з усіма його щемними дрібницями. Спасибі!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже глибокий оригінальний сюжетний космічний з цікавими сюжетними переходами верлібр. У Вас є чому повчитися, пане Шоне Маклехе. Смакував, читаючи.
Доброго вам здоров'я і довгі літа.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...пишу кострубаті верлібри
Та фіалкові елегії про кімерійців-блукальців,
Що як зорі – ні дому, ні прихистку:
Лише стигле яблуко, яке летить-падає. Така реальність, пане Шоне. А Ви пишіть.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00