Тримайся неба, коли тобі важко!,
Як язиком змія вкусить душу твою.
Шукай Бога і молись, як монашка,
Щоб пізнать на землі життєву суть свою.
Тримайся неба, як за соломинку!,
Як падаєш вниз у глибокий океан.
Молись і вітер розвіє хмаринку
В темряві побачиш світло - золотий лан.
Зійде сонце у благодаті Бога
І вкаже в тумані тобі путь у світи.
І, зроби правильний вибір в дорогу
Знайди себе, щоб не згубивсь у тьмі ти.
Та, вирви із коріння чортополох,
Що заважає зрости тобі у життя.
З голови викинь непотрібний мотлох
І думай, нехай душа цвіте в небеса.
Ти, не здавайся, не опускай руки !
І не будь, жертвою у жорстокім світі.
Не завдавай , сам собі болю, муки-
Глянь, навкруги, як цвітуть сади на вітті.
Вдихни у пахощі... слухай шум дібров,
Як в зелен гаю соловейко співає.
Всім кого любиш... віддай свою любов
Хай печаль, смуток за водою минає.
Дороги в минуле немає назад!
Думай, мрій, і трудись, щоби знову жити.
Повільною ходою іди в листопад
Щоб хто поруч з тобою долюбити.
Коли ти, пізнаєш важкий труд
Із чола впаде, хоч крапля поту.
На устах відчуєш солі пуд
Тоді будеш шанувать банкноту.
Чудовий оптимістичний вірш! 
