Яка довга оця ніч, знову це безсоння.
Але тут не в тому річ, може, міжсезоння?
Винуваті в цім роки й дощ по підвіконню.
Ще один - єдиний крок - літо на порозі,
Ще задасть весні урок, буде це невдовзі.
У весни спитає літо: чом була холодна,
Нащо цвіла горецвітом, не було погідна?
Ці думки спадають з пліч, довго чекать зміни?
Але зараз в тому річ, як спасти країну?
І товпляться в голові думки - рій бджолиний...
Що спитати ще й у тебе: чи мене забув?
Перебрала помилки - чи тепер збагнув?
Чи не стерли все роки, дощ, чи, може, вітер,
Чи дались тобі взнаки, чи не все ще витер?
Передумаю до ранку все, що турбувало...
А в розчинене вікно, сонце заглядало...
Гарний вірш!
Ніби й не повний місяць, А Вам і Лесі пишуться вірші про безсоння.... Я думаю тут причина в іншому.... Війна...нерви не витримують....тому й неспиться. Гарного дня Вам! Нехай щастить! Все буде Україна!
Дякую за увагу, Ніно. Думаю, що не тільки Лесі і мені не спиться. Та в кожного різні причини. Лесі не спиться по одній причині, у мене причина інша.
А вам, Ніно, спиться добре, чи тільки нам з Лесею?
У весни спитає літо: чом було холодне,
Нащо цвіло горецвітом, не було погідне?
Літо (воно) питає весну (вона) - дієслова і прикметники мають бути жіночого роду, хіба ні?
Це вірне зауваження. Дякую. Виправила.Була неуважна! Це просто описка, а не незнання роду іменника. Ми ж з вами не на екзамені. Буває всього і у вас їх чимало