Пограбована,зраджена, зболена,
Та від болю і ран не зламалася.
Кат хотів, щоб була знедолена
А ти в вічі йому сміялася!
Засіваєш поля хлібами,
Вороння відганяєш чорне.
Наша нене кохана, мамо,
Як не ти, то хто ж нас пригорне?
Нагодує у спеку вишнями
І напоїть водою джерельною...
Ворогам лиш, катів що є гіршими
Ти могилою стань смертельною.
25/05/2022
( Валентина Дацко/ Урода)
![20220623_085710[9062].jpg](/upload/poem_all/00951926.jpg){kind=small}
