Під Гаєм хтось Огонь покинув,
Чи подорожній там, чи косарі були,
Чи, може, вівчарі картопельку пекли.
Вітрець моторненький прилинув,
І потихеньку роздував...
Розжеврився Огонь, аж іскри кидать став,
"Ой Гаю, Гаю зелененький! -
Промовив він, пускаючи димок, -
Чи бачиш ти, який я вдавсь тепленький?
В холодний час нагрів би весь Гайок...
Мене покинули, мою забули службу;
Коли б вітрець не був, то, може б я погас,
Скажу тобі під цей веселий час:
Чому б з тобою нам не поєднати дружбу?
Всю нічку я б тобі світив
І видненько було б, хто б не ходив,
Чи звір який у гущині сховався,
Чи злодій уночі з сокирою підкрався...
І знали б нас, як двох братів,
І я б горів, і ти б шумів,
Не турбувало б нас ніяке лихо враже,
Чи правду я кажу - нехай вітрець нам скаже."
"Авжеж, що так!" - піддакнув їм вітрець,
Усюди вдатний молодець.
Недовго думав Гай, на брехні спокусився,
Не знаючи того, який Огонь дружок.
Вітрець їм зразу прислужився;
Мерщій поніс Огонь в Гайок
І на суху поклав полянку.
Світив Огонь всю нічку аж до ранку.
Попереду він за сушню узявсь
І потихеньку став тріщати,
А як вітрець, підлиза, розгулявсь,
Тоді вже всюди став палати
І братика свого не пожалів:
І обпалив його, і обсмалив.
Пропав Гайок, аж жаль було глядіти!
Мов чорная мара стоїть,
Вже більш йому не зеленіти
І краю рідного не веселить.
Молодіж любая,надія наша, квіти!
Пригадуйте частіш ви баєчку мою;
Цурайтеся брехні і бійтеся дружити
З таким приятелем, як той Огонь в Гаю.
Автор байки Леонід Глібов, записана з вуст автора його другом
Ол. Ам.Тишинським 24 жовтня 1893 року, а вже 29 Глібова не стало.
Валечко, велика подяка Вам за популяризацію творів Глібова, не всі читали цю байку, а вона така цінна!
