Поглянь! Дивуйсь! Весніє луг за хатою,
На очерет нанизує туман.
В гніздечку, під травою незім'ятою,
В яєчку спить зозулина луна.
Ще накує нам літ і літ зозуля,
Жита дозрілі вечір огорне.
Блакитний дощ проллється до полудня -
Та все мине: і добре, і сумне.
Тому спинись, дивуйсь, немов дитина.
Люби усе - усе любить тебе!
Душа в цвітінні - мить, як павутина.
Живи, милуйся і люби тепер!
Чудовий вірш! 
