Війна гримить, пала́ють хати,
Десь рвуться гради, сіють страх !
Хто міг - сховався в погреба́х ...
Прийшли в село чужі солдати !
В двора́х поставили машини,
Побли́з сільмагу метуша́ться,
Грабу́ють все, що тільки вдасться -
Пусто́шать хати, магази́ни !
Зайшли в обійстя, роздиви́лись,
На жі́нок ласо подивились :
- А ну-ка мать, накрой нам жрать !
Давай, быстре́е ! Чтоб не ждать !
Схилилась мати над столом,
Дістала хліб, дістала сало,
Борщу в миски́ поналивала -
Поїли і пішли селом ...
А ввечері припе́рся п'яний,
Розв'язний, і ніки́м незваний !
Став до хазяйки приставать -
- Не бойсь, не бу́ду убивать !
Оха́льна по́смішка на пиці,
А руки тягне до спідни́ці :
- Да брось, иди скоре́й ко мне !
Мы ж не в гостя́х, мы - на войне !
Аж сли́на хле́ще - так хотів !
Злякалась, глянула на нього -
Нещасне, чмо́шне, ра́ди Бога !
Турну́ла так, що полетів !
Ще й автомат з руки́ злетів !
Встає, наводить ствол на груди,
Та що ж він робить ? ! Добрі люди ! ! !
Неначе зо́всім очмані́в !
Ось приложу́ кулак до тіла ...
Та раптом хвіртка заскрипіла -
Вернувсь до до́му з поля дід !
Суворий погляд, грізний вид !
Завжди́ вступи́тися охочий
За сла́бших і за честь жіно́чу !
Й вояк зів'яв, відчувши гнів ! ...
Та раптом автомат підвів
І стрі́лив діду межи очі ... !
Здавалось, світ поме́рк в той час !
Вперед метнулась, боронити
Та До́ленька не да́ла вбити -
Прикла́дом вдарив ! Світ погас ...!
Прийшла до тями - вже світа́ло !
Та бу́ло видно - ще горіло...
Людське добро вщент догорало ...
Ледь підвела побите тіло
І помале́ньку пошкульга́ла ...
Нараз і чоловіка взрі́ла.
Ледь-ледь не впала, не зомліла,
До чо́ла мертвого схили́лась,
До тіла мертвого припала
І навіть сліз не витирала,
І шепотіла й говорила,
Що все життя його любила,
Що світ без ньо́го їй не милий...
Проще́ння жалібно просила,
Що горе в хаті допустила,
Що краще б гада сама́ вби́ла ! ! !
Закрила очі, як годиться,
Й пошкандиба́ла до світли́ці ...
Та тільки стала у порозі,
Стовпо́м засти́ла у тривозі !
Бо у примарнім світлі зга́ру,
В кривавих ві́дблисках пожа́ру,
Лежало ті́ло на дорозі,
На спаплю́женій підлозі !
Нахилилась, придивилась
І без сили поряд сіла ...
Доня старша... Світ немилий ...
Звірі, що ж ви сотвори́ли ... ! ?
Не ридала - скам'яніла ...
Довго ще ота́к сиді́ла,
Як відчула - в сні мерзе́ннім,
В грязних чо́ботах казенних,
Спить воя́ччина сп'яніла ...
Хропу́ть три горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі" - гара́нти,
В хмільно́му п'яному угарі,
Безбожнії, паскудні тварі,
На оббльованій білизні
Воя́ки із "свято́й отчи́зны" !
Навпо́мацки, нечу́тно, бистро
У сі́ни впевнено зайшла
І до бензопили́ каністру
В кутку, повнісіньку, знайшла.
Ввійшла, як привид до світлиці
З пічу́рки сірники дістала
І бо́са, як в селі годиться,
До спальні все це притаска́ла !
На іко́ну похрести́лась
Тихе́сенька, немов сова,
Над воя́ками схилилась
Й пості́ль бензином облила ...
Обілля́ла всю підлогу,
Беззвучно двері зачинила,
Помолилася до Бога,
А по́тім хату запалила ...
Вона стояла і дивилась -
Пала́ла хата, як бага́ття !
Чіпля́ло полум'я за плаття
І чорна кі́птява кружи́лась !
А ра́зом з нею - ду́ші чорні,
Невідспі́вані з'явились !
Нараз розве́рзлися безо́дні,
Почувся плач і зу́бів скрегіт,
Ще й сатани́нський дикий регіт !
І в пе́кло ду́ші провалились !
Зверзла́сь земля, вогонь погас !
І мати Божа озирну́лась !
Заплакала і ледь всміхну́лась ...
Й хазяйка ди́виться на нас,
От тільки зо́всім посиві́ла,
А хата - ціла, незгоріла !
Немо́в не був вогне́нний час !
Там менша, ба́лувана до́нька,
Ону́чку пе́стить голово́ньку,
Під хатою цвіте калина,
Круго́м жахітя і війна,
А хата та неопали́ма,
Немов бібле́йська купина́ !
На фото : Ікона Богородиці Неопалима Купина.
Фото : https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg
29.04.2022 р.
м. Чернівці.
Нема слів.. Страшні і правдиві речі,художньо ,з біллю і співчуттям майстерно описані у Вашому напівказковому творі..
Чудо і правда одночасно - і вони нам допоможуть перемогти!
Родвін відповів на коментар Irкina, 22.05.2022 - 16:28
Радий, що Вас зацікавив цей твір, що відгукнулись на нього всією душею, відчули його болісні емоції.
Біль і гнів, палке прагнення Перемоги - нічого крім цих почуттів ця війна не викликає !
Ми переможемо ! Обов'язково !
Слава Україні !
Дуже радий, Віронько, що Ви завітали на мою сторіночку, що прочитали мій вірш і відчули емоційну єдність з твором. Щиро вдячний за коментар, за високу оцінку моєї роботи.
Дай Боже Вам здоров'я, щоб Жити і творити !
Дякую, пані Люба за такий пронизливий коментар ... Дуже добре відчуваю Ваш емоційний стан від цього вірша - самого "клинило" під час роботи над цим твором. Радий бачити Вас на своїй сторіночці. Мені дуже подобається Ваша творчість !
Дякую, пане Вікторе, що завітали на мою сторіночку, що прочитали мій твір.
Радий, що вірш сподобався, що Ви відчули його емоційне наповнення.
Щиро вдячний за коментар, і за високу оцінку твору.
До зустрічей на сторінках клубу !
П. Миколо прочитала затамувавши подих, ніби сама пройшлася тією болючою стежкою...Той біль що лишається в серці ніколи нікуди не зникне! Ваша поема торкнула серця та душі!!!
Щиро вітаю вас з Днем народження! Бажаю міцного здоров*я та многії літа!!! Перемоги нам і миру всім!!!
Щиро вдячний, пані Тетянко, за такий емоційний коментар, за те, що завітали на мою сторіночку, прочитали мій вірш і пройнялися тим болючим розрядом, який доторкнувся до мене.
Завжди радий Вас бачити на сторіночках нашого клубу.
Бажаю Вам міцного здоров'я, щоб Творити і Жити !
Сердечно дякую за привітання і побажання !
Колю, прошу тисячу пробачень за запізнє привітання з днем народження, найкращі побажання, які тільки є на світі - адресую Вам, а головне - здоров"я і миру! Поема - бомба, мурашки по тілі!
Дякую, Катю, що завітали на мою сторіночку, що прочитали мій твір. Дякую за його високу оцінку, за його емоційне сприйняття... Якось цей вірш написався сам по собі, наважусь сказати, що тільки після останньої крапки, коли шукав іллюстрацію до тексту, зрозумів, що Неопалима Купина має не тільки біблейний зміст, а ще є християнською іконою, яка має оберігати житло від вогню...
Майстерно, глибоко....Рядки торкнули душу й серце... Надія в мир,як ясне сонце... Що обов*язково сходитеме щодня!
Хоч запізно та прийміть мої вітання з нагоди Дня народження! Миру і здоров*я! Віри ,надії і любові! І знайти скарб в кожному слові! Нести людям рідні рядки, дарувати всьому світу!!
Пані Ніно, щиро вдячний Вам за такий
гарний, багатий коментар, за високу оцінку моєї роботи, за підтримку і доброзичливість.
Мені дуже приємно, що ви читаєте мої твори, що цей вірш Вам сподобався, що ви відчули мій емоційний стан...
До наступних зустрічей на сторінках нашого клубу !
І мати Божа озирну́лась !
Заплакала і ледь всміхну́лась ...
Й хазяйка ди́виться на нас,
От тільки зо́всім посиві́ла,
А хата - ціла, незгоріла !
Немо́в не був вогне́нний час !
Там менша, ба́лувана до́нька,
Голубить внучку голово́ньку,
Під хатою цвіте калина,
Круго́м жахіття і війна,
А хата та неопали́ма,
Немов бібле́йська купина́ ! До болю реально описані сьогоденні події.
Хай Матінка Божа оберігає кожну домівку, всю нашу Україноньку.
А Вам, Миколочко, посилає благословіння у всіх справах. Нових Вам творчих злетів!
Пані Надіє, щиро вдячний Вам що ви є !
Мабуть без Ваших нагадувань, що писати потрібно, не було б цього вірша.
Дякую за теплі слова оцінки цієї роботи. Дякую за побажання у всіх справах ! Будемо жити !
Дякую, пані Наталі за такі слова.
Дуже радий Вас бачити на своїй сторіночці.
З задоволенням читаю Ваші твори.
Добре, що є Ваша лірика, якої зараз так не вистачає в сьогоденні.