«День зміни одягу.
Чиїсь постаті в полі
Ледве жевріють…»
(Йоса Бусон)
Міняю одяг –
Чорний краватковий на плямистий,
Міняю скрипку –
Легку й лаковану на залізну,
Міняю друзів –
Філософів на самураїв,
Міняю Сонце:
Зле й зимове на березневе:
Оте – радісне,
Міняю квіти:
Тендітні білі галантуси
На черлені спалахи
Троянд миттєвих.
Міняю постаті –
Літературних геніїв
На ті – в полях,
Що ледве жевріють,
Що ледве в сутінках,
Які очікую,
Міняю птахів –
Цвірінькалок – жменьки пуху
На круків залізних,
Що кидають шматки Сонця
На вовкулак темряви,
Міняю життя –
Монаха-відлюдника
На буття майстра меча:
Я - самурай та хайдзін,
Друг місяця, воїн світанку,
Пелюстка вишні
Квітневого ранку…
Я тихо молю Всевишнього за спасіння кожного нашого воїна. Дати сили. Для мене вони святі. Це завдяки їм я сиджу у цю мить перед компом і насолоджуюся спілкуванням на сайті. Я не люблю гасел. Я просто в душі прошу зберегти Україну і людей на цій прекрасній землі. Ваш вірш спонукає до глибоких роздумів.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
(Роздуми на тему: "тісно стало нам на наших островах - а може, збожеволів наш очільник? - ану, гайнемо до сусідів, загарбаєм маленький той півострів..." та ба - дарма, що армії в них жменька: повстали і вояки, й мирні люди, боролися затято з супостатом і, збудувавши кораблі броньовані, прогнали геть тих варварів до лиха! )
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивно як переданий дух війни в Україні
та дії українця при нашесті ординців
респект
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я так це побачив - в японському стилі.... А про війну я написав цілий цикл віршів - "Кінь огненний" і повість - "Книга руїн"..... Хоча давно то було - але війна та сама, тільки продовження.... А про нинішні події писати важко - це перші мої рядки за останній місяць.