І ти, і я, - ми двоє добре знаєм,
Що вже весна прийдешня не про нас,
Бо десь в зеніті чи за небокраєм
Згубили щастя крихітний каркас.
Червоне небо заходом вечірнім
Малює промінь завтрашньому дню.
Ти сам собі лишись принаймні вірним,
А я ні слова більше не зроню.
Не прийду знов, не лишуся чекати, -
Чекання ці зоставте молодим...
А ця весна з квітучим ароматом
Хай до нових закохується рим.