Ти точно його прочитаєш, я знаю..
Може колись це не матиме значення,
Але зараз, наче з квитками до раю,
Готовий бігти на псевдопобачення.
Ти дочитаєш.. і читатимеш вдруге,
Бо для тебе завжди писав особливо.
В майбутньому, може, не зватимеш другом,
І я не від тебе черпатиму сили...
Але вірші точно люблять без фальші.
Я б тобі написати нещиро не зміг..
Не знаю, що буде в нас завтра і дальше..
Та сьогодні, як вчора - рятує твій сміх.
Ця строфа мене нагадає. Тим паче,
Таких, як я, не зустрінеш засранців.
Я завжди без слів, коли очі собачі..
І вибач за ком, що тремтів у горлянці.
Я впевнений, справді, що зараз зрадієш:
Ти довго натхненням була для поета..
Згадаєш колись, як плекав я надії,
Що будемо разом в падіннях і злетах.
Ти точно його збережеш, не на пам'ять..
Особливого, просто, читаєш вірша.
І може хтось інший мене ще запалить
Так, як зараз від тебе палає душа.
