Скажи мені, що все-таки сліпа
Дорога наша, кинута несміло.
Скажи мені, що й досі я одна
В печалі б'юся віддано й звірино.
Скажи мені, що все те відцвіло.
Можливо, згодом я таки повірю,
Що зір прекрасних в небі не було,
Що сад співав, але не солов'їно...
Займуться гори. Знов розі́б'є тиша
Свої багряні, вільні паруси,
Аби зали́шити, тепер уже навічно,
Сповиті жа́лем темнії ліси...