Спогади вечірньої пори, привели в дитинство босоноге, час казковий був у дітвори, і поразки перші й перемоги! По траві ганяли старий м’яч, по льоду якусь консервну банку, плакали як всі після невдач, на реванш виходили ми зранку! З ніг збивали сильні нас вітри, був по пояс сніг, справжні морози, спогади вечірньої пори, викликали в мене скупі сльози…
