Україна і Росія
Колись дружними були...
Хто ж роздор нині посіяв,
що на крок ми від війни...
Чи то Путін розгнівився
за якісь наші гріхи...
Чи народ російський злиться,
розбрат сіючи й страхи...
Та народ тут ні при чому,
не бажає він нам зла...
А причина певне в тому,
що у владах кутєрьма...
Чи немає влада глузду,-
і у нас, і там у них...
Чи шукають вони блуду,
а чи розум їх притих...
Ніби з виду, то розумні,
мають довгі язики...
Та їх дії вже бездумні,
а в мізках вже колючки...
Чи то винні суперечки,
як й куди далі іти...
Не ті вибрали доріжки,
і не взмозі з них зійти...
Українці й росіяни,
поруч нам вперед іти...
Президентів вгамувати,-
ми повинні все таки...
Що ж це діється в цім світі,
хто підкаже владарям...
Що війна, горе найбільше,
й не потрібна вона нам...
Що таке війна, я знаю,
я її пережила...
І з дитинства пам"ятаю,
що війна додає зла...
Спасибі за вірш!
Ой, боляче читати ці рядки...Україні завжди холілось справжньої волі, от і пішло роз*єднання між людей, хтось хоче з сусідом жити в мирі,а хтось хоче повної незалежності. На жаль не розуміє,що прийде час,всерівно сусід з сусідом має помиритись. А поки ж дуже важко жити...А він хитрець усіх,як на наркотики посадив.Дав газ,от і тримає усіх на повідку....Спокін віків, Росія воювала і воює з іншими країнами на жаль. Та в чому наша провина,бере печаль. Адже кожен мріє жити добре ,в теплі і добрі. Чи ми побачимо мирні дні
Шануйтеся! Всього найкращого Вам!
Дякую,Ніно, за такий гарний коментар. Ми, українці люди цікаві,якось що так сталось, що з росіянами не об"єдналися. В цьому немає нашої вини, бо винуваті наші "царі"...