На годиннику полудень життя
Прийшов час кохати, любити.
Біжить бистра ріка без вороття
І, ще раз життя не прожити.
Я дарую ніжний погляд тобі
Він розкаже все, що на душі.
Дивлюсь, як в небо очі голубі
Даю від серця тобі ключі.
Запроси на побачення долю
У свою душу любов впусти.
Лети до неї, як птах на волю
Минуле із серця відпусти.
Не томись, у пустині вечорів
Хай печаль тебе не з'їдає.
Ти, шукай щастя поміж ясенів
Хай соловей пісню співає.
Буваємо горді та байдужі
І топчемо в душі почуття.
Коли хтось полюбить мальви- ружі
Тоді приходить пізнє каяття.
Чому відпустив так легко долю?
І не боровсь за своє щастя.
Лиш словами додаємо болю
Ніжність, ласка - душі причастя.
Всі хочемо рідну душу знайти
Щоб любов - на все своє життя.
Скажіть, чому спалюємо мости?
Не демонструємо почуття.
Чудовий вірш, Марія! 
