Дивлюсь я телепередачі,
читаю пресу в тишині...
. Коли неправду чую й бачу,
то стає боляче мені...
На жаль неправди вистачає,
і знову боляче мені.
Що в нас панують всі багаті,
а бідні плачуть у селі...
А я сиджу у своїй хаті,
неначе злодій в заперті,
можу лише спостерігати,-
ранком, у день і у ночі...
З дитинства вірую у Бога,
молюсь йому і дотепер.
Бува іду в якусь дорогу,
й молюся, щоб ніхто не вмер.
Сьогодні свято Водохреща,
священу воду я пила,
вона цілюща і безпечна,
мені вже сили додала...
На жаль боротися за правду
у мене сил уже нема...
Не допустить нам треба зраду,
не спинить нас брехня й зима...
А молодих я закликаю,
і зрілих теж дуже прошу,
давайте змінимо цю владу,
відновим правду на яву...
Досить уже нам всім терпіти,
ми ж українці все таки...
В набат готова я вже бити,
як колись наші козаки...