я застрибнув в машину, щоб
відвезти тебе до зірок:
погляньмо ж тепер на наш корабель,
і чи готові ми вдвох до цієї мандрівки.
скільки тут всього блискучого,
плаского й опуклого, чорного та рожевого!
аж зупиняється серце, й відчайдушно стрибає вниз.
нас не зупинить ніщо – й воно таки не зупинило
нашої експедиції під крижаним дощем.
бачу: на планетарній орбіті –
поезія, схожа на астероїд,
скутий космічним морозом.
а в нас тут – обід на зеленій галявині:
час відпочити, й жити-любити –
сідай, підживися, й живи зі мною.
чом же стоїш? чому твоє серце –
холодне й колюче, ще й мовчазне?
зроби щось, маленька, й не будь такою,
доки цей час не минув,
бо тоді ретроградний меркурій
перекреслить мої незміцнілі обітниці,
й мій ангел тоді покине мене в сльозах
надовго, надовго, дуже надовго
i really love you babe, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=3Cckp9-W0yY
