М.: ВОЇНЕ,
а чим для ВАС є ТИША?
Ота,
що опiсля пострiлу
проникає в нейрони
сірого півострову.
Заселяє його дрібним порохом
покроково:
то осяйним світлом,
то обпаленим мороком ...
Усамітнений жде
в надії
свіжого атому дії...
Б.: Тиша моя - зоряне небо,
Що під свистом куль,
Ніби так треба,
Тривожить мелодії зозуль.
М.: ВОЇНЕ,
а час бо є мисливець.
Чекає,
полює на того,
хто його не боїться -
ні повільного, ні швидкого.
Крокує ним чітко,
влучає мітко
у виклики ...
ВИ звикли
до його лету.
До берету.
Б.: Тиша моя - коли без вітру,
І чути постріли всюди,
Чорно-білу палітру,
Проливають ворожії люди.
М.: ВОЇНЕ,
а хто вони, ті люди?
Зайди.
Заблуди.
Непрошені.
Випотрошені.
Безколірні.
Хоч і люди.
Вони повсюди.
Змарновані.
Заблоковані.
З вироком, вказаним долею.
Не знайомі з волею,
бо ...
живуть в повній "тиші" ...
Б.: Тиша моя - білий сніг,
На обрії двох світів.
Між тими світами він ліг,
Як лягають тисячі життів.
М.: ВОЇНЕ!
Всі ми чекаємо
на тишу.
Справжню!
Здобуту, а не виклянчену,
Переможну, а не побачену в очах ...
Хай вона БУДЕ
в пам`ять про тих,
хто заради
ВОЛІ, СВОБОДИ,
ТИШІ та СПОКОЮ
В ДУШІ
СЕРЦІ
ВІДДАВ ЖИТТЯ ...
Б.: Тиша моя - то війна,
Така гучна, що ріже слух.
Та не зламає вона,
Мій непохитний дух.
Марія Дребіт - Богдан Гирич, воїн-захисник
15.01.2022 Португалія-Україна
фото з нету
![20220617_190544[9050].jpg](/upload/poem_all/00951734.jpg){kind=small}
