Тут лапи ялин геть обвислі тремтять,
Щебечуть птахи́ неспокійно,
Крізь хащі і чари твоє йде життя -
І виходу звідси не видно.
⠀
Хай черемхи білизною сохнуть в бору́,
Хай бузки скрізь дощем опадають.
Все одно звідсіля я тебе заберу
У палац, сопілки де співають...
⠀
Твій мир заховали навік чаклуни,
Укрили від мене і світла.
Вважаєш,ти, - ліпше нема сторони,
Ніж ліс зачарований - звиклий.
⠀
Хай на листя ранкова роса не впаде,
Скриє Місяць хай небом суворим.
Все одно звідсіля заберу я тебе́ -
В терем світлий з балконом на море.
⠀
В яку днину тижня, годину яку
До ме́не прийдеш несміливо?
Коли унесу на руках з сосняку
Туди, де знайти неможливо?
⠀
Украду, як тобі цей крадіж до душі,
Що нарешті з тобою з'єднає.
Ти, погоджуйся хоч би на рай в шалаші
Вже як терем-палац хтось займає.
⠀
Автор В. Висоцький
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
Оригінал
⠀
Здесь лапы у елей дрожат на весу,
Здесь птицы щебечут тревожно.
Живешь в заколдованном диком лесу,
Откуда уйти невозможно.
⠀
Пусть черемухи сохнут бельем на ветру,
Пусть дождем опадают сирени,
Все равно я отсюда тебя заберу
Во дворец, где играют свирели.
⠀
Твой мир колдунами на тысячи лет
Укрыт от меня и от света.
И думаешь ты, что прекраснее нет,
Чем лес заколдованный этот.
⠀
Пусть на листьях не будет росы поутру,
Пусть луна с небом пасмурным в ссоре,
Все равно я отсюда тебя заберу
В светлый терем с балконом на море.
⠀
В какой день недели, в котором часу
Ты выйдешь ко мне осторожно?
Когда я тебя на руках унесу
Туда, где найти невозможно?
⠀
Украду, если кража тебе по душе,
Зря ли я столько сил разбазарил.
Соглашайся хотя бы на рай в шалаше,
Если терем с дворцом кто-то занял.
