Горить свіча, плаче душа
І руки складені в молитві:
"Синочку мій, моє дитя,
Тебе чекала з поля битви".
Сльоза і віск, полум'я тріск,
Не чути кроків за порогом,
Я часто розмовляю з Богом,
Торкаю чорний обеліск.
Свята ідуть, а де твій путь:
На крилах Ангелів до неба?
Мені життя, сину, не треба,
Без тебе втрачена в нім суть.
Будуть в Різдво колядувать
І щиро Бога прославлять,
Що в Нього випросити, сину:
Було життя - коротка мить
Вже зірка перша пломенить,
Чи не до неї ти полинув?
Палає свічкою мій біль,
І спогади - на рану сіль,
Сумую в тузі як лебідка,
Упав в зелені спориші,
Так боляче моїй душі:
Твого життя зів'яла квітка.
Галина Грицина.
Печально,але правда 
![20220623_085710[9062].jpg](/upload/poem_all/00951926.jpg){kind=small}
