У день твого янгола серця
Вінчаються з небом дива.
І у невимовному герці
Усі оживають слова.
Й на крилах тремкої уяви
В тобі вибухає краса.
…Завмер над калиною явір,
Замріяний у небеса.
І скрикнуть стежки на світанні:
А де ж твій невидимий рай?
Це тільки простори рахманні,
Занурені у виднокрай…
Та крихти життя – неозорі,
І в мить загортається час…
Ми душами падаєм в зорі,
Вони ж розчиняються в нас.
Чудово! 
