О земле родюча, о, скільки покути!
О, скільки покошених нив...
Хто право би мав про весь біль той забути?
- Лиш той, хто його пережив.
А ти ні на мить, ні на жодну хвилину
Не дай їм піти в забуття.
Бо тільки ця пам'ять дозволить людину
Вписати на дошку життя.
Насправді сьогоднішнім нам, важко це уявити,коли в супермаркетах такий величезний вибір продуктів.
І тільки після перегляду хроніки тих страшних часів і розповідей людей, що залишились живими, ти починаєш задумуватись, який то насправді жах...
Так, це так, важко людині достеменно щось уявити (відчути вповні), якщо цього вона не пережила.
Але є така здатність в людини відчувати чийсь біль (на те вона і людина) і пам'ятати.
Я теж кожного року про це думаю. В голові не вкладається просто, шо якісь люди зробили зі себе богів і в такий жорстокий спосіб вирішували долю мільйонів.
Такий неминаючий біль для народу крізь простір і час
