Я СТАЛА СИЛЬНА
У твоїй душі немає Бога
Зриваєшся немов бомба в розмові.
Знаю, що важка твоя дорога
І не можеш стриматись в розмові.
За пазухою камінь не носи
Дику фантазію, жорстоку думку.
І не веди мене в хащі, ліси,
не збирай поганки в діряву сумку!
Вчора, солодкий рай... нині, пекло
Розум в тумані... та й на серці вантаж.
Небо плаче і навкруги смеркло
Ти, розпалив вогонь війну - саботаж.
Закрив у небо двері до раю
Душі невинній призначив розлуку.
Я терплю, і мовчу... та й згораю,
Ти хочеш, щоб я дала тобі руку.
Ти, словом поранив немов ножем
З серця стікає не вода, жива кров...
Скажи, як жити з важким тягарем?...
ні, ми не повернемо нашу любов.
Я є романтик, а ти чадний дим
І задихаюсь без повітря неба.
Я не ношу маски, на лиці грим,
гримуватись мені без потреби,
Граєш роль добродія на людях
А в дома одинокий вовк, дикий звір.
Серце щоденно вмирає в грудях
Я падаю в безодню з високих гір.
Побачив Ангел падіння моє
Взяв мене на свої крильця - на руки.
Залишаю все... зараз все твоє
Ти, навчив життя... дав, урок - науку.
Я зрозуміла багато в житті
що треба хоч трішки любити себе .
Душа ,як дитя плаче на землі
Чому моя доля обрала тебе?...
З найкращого обрала найгірше
І чого боялась на те попала.
Я стала сильна і все простіше
Розбила кайдани вільною стала.
Краще одній, як бджілка трудитись
Нести бочку меду на своїх плечах.
Чим бути вік рабою, клонитись...
І жити з нелюбом, щоб твій дух зачах.
М .Чайківчанка.
