Осінь вже до краю добігає,
А зима спішить на зміну їй,
Пам"ять мої думи воскрисає,
Я ловлю й кладу усе у вірш...
Кажуть у народі все минає,
І йому на зміну нове йде,
Кожна пора року своє знає,
І своє щось нове принесе...
Осінь все до купи вже збирає,
І рахунок свій вона веде,
Хоч зима й колючою буває,
Та за нею все ж весна прийде...
Тож не будем,люди, сумувати,
Бо ж в зимі цікавинки теж є,
Новий рік хоч трішки дня добавить,
Й білизною тугу замете...
Сім погод зима сіє на дворі,
Крутить, мутить, віє і мете,
Хмарами затулить усі зорі,
Мутить, рве і зверху часом ллє...
Грудень землю грудить, хати студить,
Січень сніговій морозить все,
Лютий і лютує, й весну чує,
Березень весну нам приведе...
Тож зима три місяці святкує,
Потім відійде усе ж у тінь...
А весна і світ увесь зігріє,
І її відчуємо ми дзвін...
Якось ми зиму перезимуєм,
І весни діждемося усе ж,
Залюбки з весною потанцюєм,
І з любов"ю приймемо також...
Тож не будем, люди сумувати,
Все негоже скоро відійде,
Будем перемоги відчувати,
Вдача нам на поміч ще прийде...
