Голубкою згадалась ти мені,
Як тихо спочивала у садочку,
А на рідненькій, дорогій землі
Квітки сіяли ніжно у рядочку
Те миле сяйво - чорнобривців світ,
Я знаю, їх любила до нестями
І неповторний образ й милий квіт
Він так чарівно поєднавсь з піснями
Схилялась тихо, ніжно до краси
Та шепотіла дивно та грайливо,
Всміхнувшись, ненько, гладила листки
І знову відчувала, що щаслива
Голубкою згадалась ти мені,
Як тихо спочивала у садочку,
А на рідненькій, люблячій землі
Світ чорнобривців вабив у рядочку.
Щиросердечно дякую, Миколо, за красивий коментар та дуже цікаву і неймовірну розповідь. Вашу розповідь можна відобразити в рядках і вийде гарний , легкий до ніжності вірш...Танок чорнобривців...
Тепло, зворушливо та майстерно, дорога Наталочко! Чорнобривці- завжди пов'язані із нашим дитинством та згадкою про маму.
Щастя тобі безмежного та море удачі!
Дуже вдячна, Іване, за розкішний відгук та глибоке сприйняття твору. Земля рідненька та дійсно на ній треба тяжко працювати. Гарного Вам настрою та легкої праці.
Чудова поезія! Зворушливі рядки про найдорочжу людину. Трепітний спогад! Ніжно, душевно!
Скільки щастя треба мати...
Чорнобривці біля хати...
І мов поруч погляд мами...
Гарного дня Вам і натхнення, Наталочко!