Ой, калино, ти моя калино,
Мою тяжкість на серці прийми.
Бува веселою і тяжкою днина,
З тобою, ми друзі завжди.
А тяжкість прийшла в Україну,
Помирають наші друзі й брати.
Тобі здоров'я бажаю мій сину,
Донечці і онукам завжди.
Невже не побачимо радість,
Із смутком поринуть роки.
Не затягне на дно ота важкість,
Були патріоти, завжди.
З тобою завжди, Україно,
На вірний шлях, йдемо разом.
Цінуємо працю ми вміло,
Щоб радісно в світі жилось.
Зворушливо і так трепетно Валюшко!!! Радість мабуть прийде тоді, коли люди самі зрозуміють, що до такого стану все доведено їхніми руками... Тож потрібно виправляти помилки і йти до кращого майбуття!!! Гарного тобі дня, сонечко, міцного здоров*я, щастя, миру, любові і злагоди, Божої ласки і всії земних благ!!!
Зворушливі рядки.
І скотиться сльоза донизу...
А чи хто здатен збороть кризу...
Запанувала нині в світі...
Зчорніли квіти у суцвітті...
І щем і біль,душа ридає...
Та який вихід ,ніхто не знає..
Хто в цьому винен? Мабуть влада... Кожен думає лише про себе. Дякую, дорога Катюшо за порозуміння та підтримку! Можливо буде колись справжнє свято! Творчого Вам натхнення та гарного осіннього настрою!
Сумно. А ще важче побачити тисяці покинутих сіл, в такому стані, ніби враз покинуті хати.Вже заросші чагарником і бурянами, дикі між хатами блуждають там коти. Щось страшне.