Восени заснуло літо яскраве
і розбігалися холодні вітри,
Роса з сонцем місце для зустрічі шукали,
Та під небом сірим не знайшли.
Таємниці стали уже не таємницями,
Замість сонця гріють почуття,
Листям втомленим укрилася
Витривала, мудра земля.
Цей куточок світу загорнувся в осінь,
Як узимку земля у мороз,
Душа немов би ще літа просить,
Та для зими усе це не серйозно.
Час відпочинку, все оживе навесні!
і любов зацвіте по-новому,
промінці сонця весняні рясні
для щастя ще впадуть з неба додолу.
А зараз чиста осінь:
Із сумом, що завжди у її очах,
із жовтим листям, туманом,
із холодним дощем,
Із колисковою, що з неба сірого лунає,
Із ще одним, нічим не особливим,
про осінь віршем.
18.10.2021
Гарно! Красиво! Осінь хоч й похмура та красива...І минеться скоро зима сива...Ми ж чекаємо з надією весни... забуяють первоцвіти, проснуться й замріяні ясени...
Прекрасний вірш! 
І вам Божої ласки 
