Надихнув Володимир Шевчук своїм віршем " Баграніє у осені сад"
Не забула, слова ті живуть,
В її серці, як осінь приходить.
Як хмаринки у небі пливуть,
Як увечері сонце заходить.
І як ранок кидає росу,
Залишаючи мокрії сльози.
І як день посилає грозу,
Вона все це забути невзмозі...
Ти її так багато сказав,
А вона усе серцем відчула.
Листопад їх в намисто знизав,
А воно бурштино́м спалахнуло.
Так й кохання горить до сих пір
І його загасити неможна.
В нього лише прошу ти повір,
Хоч за вікнами осінь вельможна...
Автор Тетяна Горобець
Їй зовсім трішки потрібно,
В її палке кохання повір.
Воно мабуть казці подібне,
Крокує зазвичай до зір.
Гарно та зворушливо, дорога Танюшко!
Нехай щастя щодень зустрічає,
На порозі з квітками тебе.
В душі кохання не згасає,
Великим шляхом у даль гряде!
Радію зустрічі з тобою, дорога моя Танюшко! Щастя тобі і море добра, радій і ніколи не будь сумна...
Щиросердечно дякую дорога Валюшко за такий чудовий експромт, за тепло твоєї душі!!! Завжди так приємно бачити тебе в гостях, завжди радію нашим зустрічам!!!!!! Гарного тобі настрою сонечко, щастя, любові і всіх земних благ!!!