( ПРАВДИВА ІСТОРІЯ )
------------------------------------
Сумує сад, людьми забутий,
Хазяйка - осінь походжа.
Тепло ще літнє не забуте,
Та тут історія друга...
Присів на лавці відпочити
Жебрак з торбинкою в руці
Хіба хто зможе осудити,
Його за сльози на лиці...
Клював маленький голуб крихти,
Пора осіння нелегка.
Турботи про життя зависли,
Ці кришки кинула рука,
Цієї щедрої людини.
Сухарик розділив навпіл,
Що тільки витягнув з торбини,
Душу торкнув чужий цей біль.
Він посидів іще хвилинку,
Окинув оком все навкруг,
Змахнув з лиця гірку сльозинку,
Пішов, долаючи недугу.
Не подивилась пташка вслід,
Доїла цей черствий сухар.
Смачний для неї був обід,
(Мій зайвий буде коментар...)
Води попила із калюжі,
І полетіла у гніздо...
На світі є ще небайдужі,
Які прикрасять сіре тло..
Надюшко, така зворушлива історія!!! Торкнула серця і душі Нажаль в даний час небайдужих дуже мало, світ помінявся і люди теж... :hand: Гарного тобі дня, сонечко!!!