Як просто трамваю, обмежень нема,
є рейки: від краю до краю…
Його не лякає холодна зима
в обіймах столичного раю.
Він знає в обличчя усіх, хто з шести
прокурює кожну зупинку.
Питає поважно: «Мо́, Вас підвезти?
Мій шлях через школу до ринку...». –
Буває насяде вагон циганви
копійку за душу не сплатять.
Заремствують Роми, немає грошви,
барон в нас хіба що багатий…
Провінцію манять столичні вогні,
на котрі свій вид вони мають,
вдивляються важно в попа́л* у вікні…
Як просто тут жити трамваю.
11.06.21р.
*Попал – відбиток.
