Тебе запрошую на чай,
Душе моя, давай посидим.
Прошу, мене ти вибачай,
Не часто час такий знаходим.
З тобою ми одна рідня,
Скажу простіше - одне ціле.
Все ж ти володарка моя,
Послухай, що так наболіло:
Чому примушуєш страждать,
Тріпаєш часто мені нерви?
Як цю загадку розгадать,
Чи це твої такі манери?
Та ні! Хіба я нарікаю?
Були ще, знаю, кращі дні.
Чого мовчиш? Я все ж чекаю!
Надай цю відповідь мені.
Можливо, тортик ще до чаю,
Варення, цукру, молоко?
Чому ж ти зустрічі шукаєш,
Кого пора зубуть давно?
Мовчиш? Я слухаю уважно.
Крім мене серце в тебе є.
Тобі диктує все поважно,
Для тебе вірний шлях знайде...
,
Буває, що ми часто розмовляємо з душею... і навіть чай смакуєм з нею! Твоя поезія Надюшко вищий клас, вона так радує всіх нас!!! Щастя тобі сонечко і міцного здоров*я!!!
Ви розмовляли із душею?
Рідко те комусь вдається.
Потрібно Вам гордитись нею,
Вашій розмові піддається.
Вишукано та неповторно, дорога Надюшко!
Ви- майстриня української мови! Нехай Вам завжди щастить!
Душа все відчуває і тому обов'язково знайде правильно рішення. Прекрасний вірш. 
Твоя поезія Надюшко вищий клас, вона так радує всіх нас!!! 
