Не викапай осінь... Ті злотії очі
Твої незабутні – і досі в мені...
Вони і сумують, та серце цілують,
Як топові вдаль корабельні вогні...
В тобі снить розлука, усім нам наука,
Що все є примарне – лови доки є?
На крилах лелечих і там не є втеча,
Життя як той спалах а далі жниво?
На те Божий усміх: "Вам тяжко при умить
Зиск вічного Всесвіту лиш всіх життів –
Від тих філософій наліт лиш терновий,
І є дилетантських думок лейтмотив..."
28.09.2021р.
цікаво
