ми та вони –
зрештою, всі ми – звичайні люди;
ти та я –
бачить бог, це – не те, що ми воліли б робити.
він закричав: "вперед!",
стоячи за нашими спинами,
і перша лава полягла вся повністю.
тоді він сів за свій генеральський стіл,
і пересунув лінії на карті.
чорні та сині –
хто знає, хто є хто, і хто за кого?
вгору й донизу –
зрештою, це – кругообіг,
як-от води в природі.
ви не збагнули: це – битва слів.
продавець скрутив рулончиком всі свої плакати,
та й сів собі плакати. "слухай, синку, –
сказав чоловік з пістолетом, – для тебе у нас
завжди знайдеться місце, тому не втрачай оптимізму".
маю на увазі: тебе все одно вб'ють:
це так, ніби коли б ти завдав їм
якоїсь блискавичної образи,
більш вони так не робили б.
закопати? ви розумієте, він увійшов без світла,
тому я мав право стріляти, але
я вистрілив у нього тільки раз.
тонка відмінність між правильним рішенням
та неправильним – правда? я хочу сказати,
шляхетні реверанси стали неактуальними.
вниз, і на вихід.
нічого не вієш, хоча про це
можна було б говорити довго.
з головою чи без –
ніхто не має сумніву щодо причин цього всього.
день без мети – втрачений день.
мене переслідує така наполеглива думка:
за браку ціни на хліб та чай
старенький не міг не померти
us and them, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GKiLEgAzFDQ
