Це п'янкий декадананс
І варення змішали з парфумом
Розсипали піастри життів
Поміж зморщок зірок
Він годинами в серці мішав
Любов із консервами
І на п'яльця долонь
розкладав її очі із пелюсток
Бо він декадент і не може
зліпити з бруду щось абстрактне й знайоме
Як обійми її у прийдешніх життях
А потім бив через день посуду,
що черепками мовчання
складалася з ніжності і ниття
Черевний пломінь
мерехтливим світанком ночі
діставав через край і під ковдрою
між павутинням ніг
брав за живе мрії її дівочі
Лоскотав коріння сліпої віри-журби
Він її похмеляв, розіп'ятий шершень-погань
І розтрощена ница невинність
Між двох надсердцевих дюн
втікала з сичанням,
геть потупивши очі
Може в мовчанні сприймала той
безтілесний звук...
Він її чарував променадом
долонь по скронях
шабашем мерехтливих зітхань
серед спечених губ
Веселкова глазур сімейної долі
І хай мати не скаже
бридкий, безсоромний "Цур"
