Він смерті не боявся, він ходив,
Із нею поруч, так - за пані-брата,
Хоча не знав у чому винуватий:
Що тільки правду в очі говорив?
Кому й коли подобалися горді?:
Вони були і є завжди в опалі,
За правду їх у табори ховали,
Нескорені, тому і помирали.
"Як добре те, що я смерті не боюсь ..."
Кати його боялися до смерті,
Нескорені, що вибрали померти,
Нескореним залишився і Стус.
Пообіцяв, що вернетья до нас:
І повернувся символом Людини,
Яку система й тюрми не скорили,
А на Нескорених немає впливу час.
Галина Грицина.